АРЕНСЬКИЙ
Антон Степанович
(1861 – 1906)

Російський композитор, піаніст, диригент і педагог народився 30 червня (12 липня за н.ст.) 1861 року в м. Новгород. Батько, лікар, грав на віолончелі, мати була непоганою піаністкою. Видатні музичні здібності Аренського проявилися тоді, коли він почав брати уроки гри на фортепіано. Йому було в цей час близько семи років.
Закінчив з відзнакою Петербурзьку консерваторію (1882) з класу композиції у Рімского-Корсакова. У 1883-95 викладав у Московській консерваторії; 1895-1901 – керівник петербурзької Придворної співацької капели.
Теоретичні праці Аренського – підручники з гармонії та аналізу музичних форм.
Серед учнів Аренського – Рейнґольд Ґлієр.
Хоч творчості композитора бракувало справжньої глибини, проте в цілому він ішов за традиціями прогресивної російської реалістичної музики. Його творчості властиві правдивість, виразність, задушевність, висока майстерність, на ній помітно позначився вплив Петра Чайковського.
В останні роки життя Аренський часто гастролював, побував також і в Україні – Харків, Київ, Катеринослав (Дніпропетровськ), Одеса. На українську тему написав фантазію на теми І. Рябініна для фортепіано з оркестром (1899), в якій розробив мелодію київської думи «Про Вольгу та Микулу».

* Опери
- «Сон на Волзі» (1888),
- «Рафаель» (1894) — італійською мовою,
- «Наль і Дамаянті» (1903),
* Балет «Ніч в Єгипті» (1900),
* Музика до поеми Олександра Пушкіна «Бахчисарайський фонтан» (1899),
* Дві симфонії,
* Інструментальні ансамблі,
* Романси на слова О. Апухтіна, Д. Ратгауза, Т. Щепкіної-Куперник.