ГЕОРГІЙ МАЙБОРОДА
(18 листопада 1913 — 6 грудня 1992)

Український композитор, брат композитора Платона Майбороди народився на хуторі Пелехівщина Полтавської області. В 1936 закінчив Київське музичне училище, в 1941 – Київську консерваторію по класу композиції у Л. Н. Ревуцького, а в 1949 під його ж керівництвом – аспірантуру. У 1952-58 викладав музично-теоретичні дисципліни у Київській консерваторії. Народний артист СРСР (1960), депутат Верховної Ради УРСР 7-9 скликань. В 1962-67 – секретар Спілки композиторів УРСР, з 1967 по 1969 очолював її правління. Г.Майборода зробив значний внесок у розвиток української музики. Працював у різних жанрах, але переважає героїко-патріотична тематика. Значне місце у творчості композитора посідає  поезія українських поетів – Т.Шевченка та І.Франка та інших.

Опери
Милана (1957)
Арсенал (1960)
Тарас Шевченко (1964)
Ярослав Мудрий (1975)

Для солістів, для хору і оркестру
Кантата «Дружба народів» (1948)
Вокально-симфонічна поема «Запорожці» (1954)

Для оркестру
Три  симфонії (1940, 1952, 1976)
Симфонічна поема «Лілея» (1939, за мотивами Т.Шевченка)
Симфонічна поема "Каменярі (1941, за мотивами І.Франка)
Гуцульська рапсодія (1949, ред. 1952)
Сюїти із музики до трагедії Шекспіра «Король Лір» (1959)
Концерт для голосу з оркестром (1969)

Хори на слова В.Сосюри та М.Рильського

Романси

Пісні

Обробки народних пісень

Музика для вистав і кінофільмів:
«Якби каміння говорило» (1958),
«Солдатка» (1959),
«Таврія» (1959),
«Помилка Оноре де Бальзака» (1968),
«Родина Коцюбинських» (1970),
«Ніна» (1971),
«Довга дорога в короткий день» (1972).