Вчені Флоридського університету за допомогою МРТ виявили ключові аспекти музичного твору, які викликають емоційний відгук у головному мозку. Результати своїх дослідів вони продемонстрували в режимі реального часу. Насамперед дослідники увімкнули живе виконання етюду Шопена в мі-мажор (Op. 10, No. 3), а потім синтезували той же твір на комп'ютері. Обидві версії мали ідентичні музичні елементи - мелодію, гармонію, ритм, а також середній темп і гучність. "Автоматичний" варіант, однак, був позбавлений особливостей людського виконання: виразності, яка досягається динамічною зміною темпу, мінливою гучністю та виконавською варіаційністю.

У результаті підтвердилося припущення про те, що кваліфікований піаніст здатен викликати своєю грою непідробні емоції, активацію мозкових центрів, пов'язаних з нагородою. У досвідчених слухачів активність цих нейронів була вищою. Нажаль, дослідження не дозволяє констатувати: чи то вони краще відчувають музику у зв'язку зі своїм досвідом, чи то прагнуть придбати музичний досвід через потяг до музики.
Цікаво, що при спостереженні в реальному часі було зафіксовано активацію дзеркальних нейронів, які, мабуть, грають важливу роль в розпізнаванні та імітації чужих дій. Саме ця система включається, коли людину раптом охоплює бажання повторювати за іншими. Вчені вважають, що в даному випадку дзеркальні нейрони відповідають за емоційний відгук, за співчуття, яке викликає музика у слухача.

З використанням матеріалів Music-Review