Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 182 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір

Зараз лунає NOW
Reload the page please

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

02 липня 2025
Jerry Hall 1956
Kenneth Clarke 1940
Lord (David) Owen 1938
Ahmad Jamal 1930
John Timpson 1928
Dan Rowan 1922
Lord Seiff of Brimpton 1913
Jack Hylton 1892
Sir William Lawrence Bragg 1862

Фото дня

b67f46cfb8326786fd1dbe6d7f4fe8fb.jpg
Черні PDF Друк e-mail
Понеділок, 11 жовтня 2010, 22:54

Карл ЧЕРНІ
Carl (Karl) Czerny
(1791 – 1857)

Австрійський композитор чеського походження. До десяти років не говорив німецькою. Його батько Вацлав Черні – відомий педагог і високоосвічений музикант – більше приділяв уваги саме музичному вихованню дитини. Карлу ще не виповнилося й 9 років, коли він почав публічні виступи. У 1800 р. Бетховен, почувши гру хлопчика, запропонував йому стати своїм учнем. Черні займався також у І. Н. Гуммеля та М. Клементі.
Бетховен довірив Черні перше виконання у Відні свого Третього фортепіанного концерту. Незважаючи на таке визнання його таланту, Черні незабаром припинив концертні виступи і після 1815 цілком присвятив себе педагогіці та композиції.
Як педагог він не мав собі рівних. Серед знаменитих віртуозів першої половини 19 ст. важко знайти піаніста, який не пройшов би школу Черні. Найбільш відомим з учнів Черні був Ф. Ліст.
Найцінніше в його композиторському доробку – педагогічні твори. Черні писав майже у всіх музичних жанрах: він – автор мес, реквіємів, симфоній, концертів, камерних творів, романсів і безлічі концертних фортепіанних п'єс. Загальне число його опусів наближується до тисячі, причому багато опусів містять до півсотні і більше окремих номерів. Він написав також підручник композиції "Повне теоретико-практичне вчення про композиції" (1849), "Нарис історії музики" (1851), мемуари. Хоча переважна частина цієї величезної спадщини залишилася без широкої уваги, такі прояви педагогічного генія Черні, як "Щоденні вправи" (ор. 337), "Велика фортепіанна школа" (ор. 500), "Школа швидкості" (ор. 299), "Мистецтво швидкості пальців "(ор. 740), назавжди залишаться безцінним матеріалом для піаністів і фортепіанних педагогів, показуючи шляхи вирішення технічних проблем, які постають в процесі навчання.
Після 1850 здоров'я Черні погіршився, але він не припиняв свою музичну діяльність аж до самої смерті.