Антон фон ВЕБЕРН
Anton von Webern
(1883 – 1945)

З 1895 навчався у Едвіна Комауера грі на фортепіано і віолончелі. Вивчав музикознавство у Віденському університеті під керівництвом Ґвідо Адлера (1902-06). З 1904 по 1908 Веберн займався композицією у Арнольда Шенберґа, який справив найсерйозніший вплив на формування його громадянських і творчих рис. Творчі контакти Веберна зі своїм вчителем тривали все життя. У класі Шенберґа Веберн зблизився також з іншим видатним композитором Альбаном Берґом. Їх тріумвірат увійшов до історії музики під назвою «Нова віденська школа».
З 1908 Веберн працював як оперний і симфонічний диригент в містах Австрії і Німеччини, а також в Празі.
Учень і послідовник творця т.з. «атональної» школи Шенберґа Веберн довів її принципи до крайніх форм вираження. Він використовував в своїх творах додекафонічну і серійну техніку. Для його музики характерні гранична афористичність, стислість, лаконізм, економія і концентрація музичних виразних засобів, а також строгість, піднесеність та ірреальність музичних образів. Гранична звукова рафінованість поєднується в музиці Веберна з жорсткою конструктивною схемою і абстрактністю мислення.
Він автор симфонічних, камерно-інструментальних, вокальних і хорових творів, з яких тільки 31 помічені номерами opus’ів. Він також автор літературних праць, поезії, драми «Мертвий» (1913) музичних досліджень і статей, аналізів власної музики, циклу бесід «Шлях до нової музики» виданого посмертно в 1960, і т. д.
Творчість Веберна справила величезний вплив на розвиток післявоєнного музичного авангарду на Заході включаючи таких композиторів як Стравінський, Булез, Штокхаузен та ін. В 1960-х роках з епохою «відлиги» творчість Веберна стає відомою в СРСР і справляє значний вплив на композиторів «шістдесятників» – Денисова, Шнітке, Губайдуліну, Канчелі та українських композиторів – В. Сильвестрова, В. Годзяцького та Л.Грабовського.
Життя Веберна обірвалося трагічно незабаром після закінчення війни. 15 вересня 1945 року близько 10 години вечора, вийшовши з будинку, щоб викурити сигару, Веберн був застрелений з пістолета трьома пострілами нетверезим солдатом американської армії, який помилково прийняв спалах сірника, запаленого Веберном, за щось небезпечне.