Карл Марія фон ВЕБЕР
Carl Maria von Weber
(1786 – 1826)

З дитинства Вебер ріс в атмосфері театру, оскільки його батько був антрепренером трупи. Через постійні переїзди не мав стабільної освіти, але наприкінці 1790-х років він починає займатись із Михаелєм Гайдном (молодший брат Йозефа Гайдна) і пише перші твори, зокрема опери «Лісова дівчина», зінґшпіль «Петер Шмоль і його сусіди».
В 14 років виступає як піаніст, а в 17 – як диригент. В 1803 році займається з абатом Фоглером, що прищепив Веберу інтерес до народної музики.
На 1804-1817 роки припадає становлення оперної творчості композитора. Вебер працює при різних дворах і театрах (капельмейстер в оперному театрі Бреславля, кілька років прослужив особистим секретарем герцога Вюртембергського в Штутгарті, керував оперним театром у Празі (1813-1816 р.). Вебера цікавить німецька література й музика (пісня). Почав писати критичні статті. З'являються опери «Рюбецаль», «Сільвана», «Абу Гассан».
1817-1826 роки – це зрілий, «дрезденський» період. У цей час Вебер працює як диригент і керівник оперного театру. У цей період боротьби за національну німецьку оперу, проти панівного положення італійської Вебер створює свої кращі твори: сонати, «Запрошення до танцю» (піднімає побутовий жанр на художню висоту), «Концертштюк» для фортепіано з оркестром – програмна музика, віртуозний концертний твір. Значне місце займають у творчості Вебера вальси, які можна вважати випередженням шопенівських доробків у цьому жанрі.
У 1821 р. Вебер написав свою найвідомішу оперу «Чарівний стрілець». З величезним успіхом вона була поставлена в Берліні. «Чарівний стрілець» вважається першою національною романтичною німецькою опери. Жанр опери – романтичний зінґшпіль.
1823 р. – опера «Евріанта». Написана для Віденської опери. Новий тип опери – велика романтична лицарська опера без розмовних діалогів. В основі сюжету – середньовічна легенда (13 століття). Ця опера великого визнання не одержала.
1826 р. – опера «Оберон». Поставлена в Лондоні. Казкова опера. За жанром – зінґшпіль. Тут сполучається фантастика з реальністю.
Основоположник німецької романтичної опери Вебер вважається першим німецьким композитором, який глибоко розумів склад національної музики і підняв національний німецький фольклор до високої художньої досконалості. Він протягом всієї своєї діяльності залишився вірний національному напрямку, і в його операх лежить той фундамент, на якому Ваґнер побудував «Танґейзера» й «Лоенґріна».
З творчістю Вебера був обізнаний Тарас Шевченко, зокрема з оперою «Вільний стрілець» і музикою до драми П.-О. Вольфа «Преціоза». Ці твори він згадав у повістях «Музыкант» і «Несчастный» та в «Щоденнику» (5 лютого 1858).