Моісєй ВАЙНБЕРҐ
Мойше Вайнберґ, Мечислав Вайнберґ
(1919 – 1996)

Народився у Варшаві в сім'ї, яка за тиждень до цього переїхала з Кишинева, тікаючи від єврейських погромів. Хлопчика назвали звичайним єврейським ім’ям, та з певних міркувань зареєстрували під польським. В 10-літньому віці Мечислав в якості піаніста вже допомагав батькові, який працював скрипалем і диригентом в ідиш-театрі. Пізніше він уже сам режисував власні постанови. В 12-річному віці Мечислав вступив до Варшавської консерваторії, яку закінчив через вісім років. У 1939-му, розуміючи загрозу нацизму,  емігрував до СРСР, де змінює ім’я на Моісєй. Його батьки і сестра, залишившись у Варшаві, невдовзі загинула в концентраційному таборі.
Заарештований в лютому 1953-го за звинуваченням у зв'язках з міжнародною єврейською буржуазно-націоналістичною організацією. Про його звільнення клопотав Дмитро Шостакович – друг і шанувальник таланту. Звільнений після смерті Сталіна. Згодом реабілітований.
Серед великих радянських композиторів Вайнберга називали третім після Прокоф’єва і Шостаковича.
Народний артист РСФСР (1980), лауреат Державної премії СРСР (1990).
Автор майже 30-ти симфонічних творів, 7-ми опер, 17-ти струнних квартетів. Також перу Вайнберґа належать понад 30 камерних творів, майже 20 інструментальних доробків.
З його творами зустрічалися навіть ті, хто не цікавляться академічною музикою. Вайнберґ написав "саундтреки" для багатьох художніх та мультиплікаційних фільмів радянського екрану. Серед них:
1954 – Два друга
1954 – Укротительница тигров
1956 – Медовый месяц
1957 – Летят журавли
1958 – Шофёр поневоле
1958 – Последний дюйм
1961 – Барьер неизвестности
1962 – Суд сумасшедших
1963 – Улица Ньютона, дом 1
1964 – Топтыжка
1965 – Каникулы Бонифация
1966 – По тонкому льду
1967 – Фокусник
1967 – Крепкий орешек
1969 – Винни-Пух
1973 – Нейлон 100%
1973 – Товарищ генерал
1975 – Афоня
1976 – Как Иванушка-дурачок за чудом ходил
1977 – Марка страны Гонделупы
1979 – Соловей
1983 – Лев и Бык
1984 – И вот пришёл Бумбо…
1987 – Сказка про влюблённого маляра