Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 228 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір

Зараз лунає NOW
Reload the page please

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

03 липня 2025
Ken Russell 1927
Tim O'Connor 1927
Sir Tom Stoppard 1937
Богодар Которович 1941
Kurtwood Smith 1943
Susan Penhaligon 1949
Sir Richard Hadlee 1951
Tom Cruise 1962
Shane Lynch 1976

Фото дня

1212515828.jpg
Ґалуппі PDF Друк e-mail
Вівторок, 10 серпня 2010, 20:20

Бальдассаре ҐАЛУППІ
Baldassarre Galuppi
(1706 – 1785)

Народився 18 жовтня 1706 у Венеції. Музичну освіту отримав у консерваторії «Інкурабілі» під керівництвом А. Лотті, і вже в кінці 20-х років в театрах Італії почали ставити його численні опери. З 1741 він три роки працює як оперний композитор у Лондоні. Твори, написані ним тут, знайшли гарячий відгук у середовищі музичної еліти і принесли йому велику популярність. А його опери «Пенелопа» і «Сципіон в Карфагені» мали особливий успіх серед лондонської публіки.
1765 рік. Ґалуппі запрошений до Петербурга керувати придворною співочою капелою, в якій на той час вже працював майбутній український композитор Дмитро Бортнянський. На кілька років він стає учнем маестро. Паралельно Ґалуппі був диригентом італійської опери. З самого початку він був дуже незадоволений низьким рівнем музичної майстерності петербурзького оркестру. На жаль, спроба підвищити цей рівень успіху не принесла, і через три роки, незважаючи на золоті обіцянки російської цариці, маестро залишає Петербург і повертається додому.
Ґалуппі цілком заслужено був названий сучасниками творцем жанру італійської комічної опери. Найкращі з них були написані на лібрето Карло Ґольдоні. Плідна співдружність двох найталановитіших представників культури того часу тривала близько п'ятнадцяти років. Результатом її стали справжні шедеври італійської комічної опери: «Аркадія» (1749), «Місячний світ» (1750), «Сільський філософ» (1754) і «Дияволиця» (1755).
З 1748 Ґалуппі був помічником капельмейстера, а з 1762 року і до кінця життя – капельмейстером собору святого Марка і директором консерваторії «Інкурабілі» у Венеції. Тієї ж, яку він закінчив у далекій юності.