Ернест БЛОХ
Ernest Bloch
(1880-1959)

Вчився в Еміля Жак-Далькроза в Женеві і протягом декількох років вдосконалював скрипкову гру в Брюсселі у Е. Ізаї. В 1900-01 рр.. вивчав композицію у франкфуртській Консерваторії Хоха у Івана Кнорра і Людвіґа Тюйє. Працював диригентом в Лозанні (1911-1915) і викладав композицію в Женевській консерваторії.
У 1916 приїхав до США як диригент балетної трупи. З 1924-го – громадянин США. В 1920-25 рр.. керував новоствореним Клівлендським інститутом музики, після чого з 1930 р. очолював Консерваторію Сан-Франціско. Викладав також і в інших музичних навчальних закладах. Серед учнів Блоха, зокрема, Джордж Антейл, Фредерік Джейкобі, Бернард Роджерс, Роджер Сешенз.
Творчість Блоха глибоко пов'язана з атмосферою традиційного єврейського дому. Це знайшло відображення в низці його найбільш вдалих творів. Серед них "Три єврейські поеми для оркестру" (Trois poemes juifs, 1913); симфонія № 2 "Ізраїль" (Israel, 1917), "Шоломо, єврейська рапсодія" для віолончелі з оркестром (Schelomo: a Hebrew rhapsody, 1916); "Баал Шем, три картини з життя хасидів" для скрипки з оркестром (Baal Schem, 1923); "Псалми" (Psalms, 1914); "Єврейська сюїта" для скрипки і фортепіано (Suite hebraique, 1923); "Голос в пустелі", симфонічна поема з соло віолончеллю ("Voice in the Wilderness, 1937); і один з найбільш відомих творів Блоха –"Аводат Хакодеш" (Avodath Hakodesh, 1934) богослужіння у синагогах для змішаного хору і оркестру.
Але талант Блоха не дав йому обмежитися єврейською тематикою. У 1903 він написав оперу "Макбет" за Шекспіром (лібрето Е. Флегій). Вона пройшла 15 разів в паризькій «Опера комік» в 1910 і була поставлена в Неаполі в 1938. Популярність Блоха у Європі та США швидко росла завдяки його симфонічним творам. Так, композитор написав симфонію з хором "Америка" (США, 1917), присвячену пам'яті Авраама Лінкольна і Уолта Уїтмена. Країну, де він народився, Швейцарію, Блох вшанував в симфонічній поемі "Гельвеція" (Helvetia, 1929).
Важливими подіями у творчому житті композитора стали і його ранні симфонічні твори, наприклад, "Жити і любити" (Vivre et aimer, 1900) і "Зима - весна" (Hiver - Printemps, 1905), а також більш пізні: "Симфонічна сюїта" (Suite symphonique, 1945), оркестрова сюїта "Поеми моря" (Poems of the Sea, 1923) і особливо два часто виконуваних концертів гроссо (1925 і 1953), в яких риси стародавніх інструментальних жанрів поєднуються з сучасною мовою композитора.
Крім того, можна згадати дві скрипкові сонати: "Містичну поему" для скрипки і фортепіано, фортепіанний концерт, скрипковий концерт і кілька струнних квартетів. Друга опера Блоха – "Єзавель" (Jezabel) залишилася незавершеною.