АРХАНГЕЛЬСЬКИЙ
Олександр Андрійович
(1846 – 1924)

Російський хоровий диригент, композитор, педагог.
У його творах проявляється поєднання окремих голосів і хорових груп, нерідко зустрічаються поліфонічні епізоди.  Архангельський одним з перших трактував піснеспіви літургії та всенічного пильнування як єдиний цикл, що має гармонійні і інтонаційні зв'язки. Мелодика його творів близька до народної пісні. Переклади стародавніх розспівів виконані в суворому діатонічному стилі гармонії з обмеженням дисонансів. Деякі цикли Архангельського були рекомендовані для церковнопарафіяльних шкіл та духовних навчальних закладів.
Митець народився в родині священика, закінчив Пензенську духовну семінарію. Теорією музики займався у М. Потулова. З 1862 – регент архієрейського хору в Пензі. З 1870 р. жив у С.-Петербурзі. У 1870-1871 – вільний слухач хірургічного відділення Військово-медичної академії, в 1871-1873 –  студент хімічного факультету Технологічного інституту. У 1872 р. склав іспит у Придворній капелі на звання регента. У 1873-1878 –  регент хорів Саперного батальйону. Викладав сольний та хоровий спів у жіночому Патріотичному інституті (1885-1908), Олександрівському ліцеї (1891-1897), Катерининському жіночому училищі (1893-1898, 1904-1906), Музичному інституті (1913-1919) та ін навчальних закладах. У 1902-1908 – керівник і педагог організованих ним безкоштовних курсів хорового співу.
У 1880 р. Архангельський створив змішаний хор (спочатку з 20, далі – з 90 голосів) і очолював його до 1923 р. (з 1917 – „Трудовий комунальний хор”). У 1887 р. Архангельський реформував склад хору, повністю замінивши голоси хлопчиків жіночими. Перші програми хору (1883-1885) включали народні пісні. З 1886 репертуар хору поповнила церковна і світська музика XVII-XIX ст., західноєвропейська музика різних епох і стилів; багато творів хор виконував в Росії вперше. Виконавський рівень хору був надзвичайно високим. У 1897-1901 хор з гастрольними поїздками побував в Росії, Польщі, Фінляндії, Німеччині. У 1901 р. Архангельський створив С.-Петербурзьке співоче благодійне товариство (існувало до 1918), що об'єднало всі хори Петербурга. У 62 концертах об'єднаного хору в складі до 600 осіб було виконано 125 творів.
Життя в пожовтневій Росії не могло бути спокійним для митця. Зберігся унікальний лист Архангельського до свого друга Касторського (Пенза), датований 1922 роком. «За важких обставин я пишу Вам, мій дорогий Олексій Васильович; крім всіх бід, що обрушилися на інтелігенцію, в мене і в нас у перспективі – голод. У свою садибу я їхати не можу, тому що там уже все розкрадено «товаришами», і я не знаю, куди мені прихилити голову на майбутнє літо. І ось я вирішив поїхати на свою батьківщину... Чи можу я як-небудь влаштуватися в Пензі чи в якім-небудь селі?.. Про своє життя в Петрограді нічого особливого не можу сказати; хор мій (у зменшеному складі) функціонує, але все навколишнє до того обтяжує... А що робити? Розруха повна і загальна...». І сталося так, що на зворотному шляху з Пензи Архангельський зустрів композитора А. Т. Гречанінова, який і запропонував йому попрацювати з хором у Празі. З цього часу починається недовгий, близько двох років, закордонний період життя Олександра Архангельського. Оскільки через посилення хвороби Архангельському доводиться лягти в клініку. За наполяганням лікарів літо 1924 року він провів в Італії. Після повернення до Праги відновив свої заняття з хором. Проте 16 листопада 1924, в день призначеної репетиції з хором, Архангельський раптово помер.