Бородін Друк
Вівторок, 10 серпня 2010, 22:51

БОРОДІН
Олександр Порфирович

Александр Порфирьевич Бородин
(1833 – 1887)

Позашлюбний син грузинського князя Гедеванішвілі при хрещенні був записаний як син його кріпосного слуги Порфирія Бородіна. В 1856 закінчив Медико-хірургічну академію, з 1858 доктор медицини. Займався хімією, біологією, медициною. З 1877 – академік.
В 1850-і почав писати романси, фортепіанні п'єси, камерно-інструментальні ансамблі. В 1862 познайомився з М. Балакірєвим, увійшов у його гурток "Могутню купку". Під впливом її членів остаточно склалися музично-естетичні погляди Бородіна як послідовника М. Ґлінки, прихильника російської національної школи в музиці.
Творча спадщина Бородіна порівняно невелика за обсягом. Через велику завантаженість науковою й педагогічною роботою він писав повільно.
Найбільш значний твір Бородіна – опера «Князь Ігор». Опера творилася протягом 18 років, не була закінчена (після смерті Бородіна її дописали й дооркестрували Рімскій-Корсаков та Глазунов). Опера прикметна монументальною цілісністю образів, потужністю й розмахом народних хорових сцен, яскравістю слов’янського колориту. «Князь Ігор» розвиває традиції епічної опери Ґлінки "Руслан і Людмила".
Бородін – один із творців російських класичних симфонії та квартету. Його 1-а симфонія (1867), що з'явилася одночасно з першими зразками цього жанру в П. І. Чайковського, поклала початок героїко-епічному напрямку російського симфонізму. Вершиною російського й світового епічного симфонізму є його 2-а («Богатирська») симфонія (1876). До числа кращих творінь камерно-інструментального жанру належать квартети Бородіна (1-й – 1879, 2-й – 1881).
Композитор – тонкий художник камерно-вокальної музики. Зразок його вокальної лірики – елегія «Для берегов отчизны дальней» на слова Пушкіна. Бородін уперше ввів у романс образи російського богатирського епоса, а з ними – визвольні ідеї 1860-х рр. ("Спящая княжна", «Песня тёмного леса» й ін.). Писав також сатиричні, гумористичні пісні. Для творчості Бородіна характерне глибоке проникнення в лад російської народної пісні, а також музики народів Сходу (в «Князі Ігорю», симфоніях, симфонічній картині «У Середній Азії»).
Традиції Бородіна продовжили радянські композитори (Сергій Прокоф'єв, Ю. А. Шапорін, Георгій Свірідов, Арам Хачатурян) та інші.