Бізе Друк
Четвер, 05 серпня 2010, 22:18

Жорж БІЗЕ
Georges Alexandre-César-Léopold Bizet
(1838 - 1875)

 

Народився в Парижі 25 жовтня 1838 у сім'ї музикантів. В 1857 закінчив Паризьку консерваторію, де займався в Л. Ф. Мармонтеля (фортепіано), Ф. Бенуа (орган), П. Ціммермана й Ш. Гуно (контрапункт і фуга), Ф. Галеві (композиція). Одержав Римську премію завдяки якій у 1858-60 жив в Італії.
Блискучий піаніст, Бізе відмовився від концертної діяльності, цілком присвятивши себе композиторській творчості. Уже перший великий твір Бізе – симфонія C-dur (1855) свідчить про самобутнє дарування композитора. У ній виявилися притаманні його стилю відточеність форми, чіткість викладу. А принципи класичного симфонізму майстерно поєднуються з французькою народною ліричною пісенністю. 1860-і рр. для Бізе – час творчого становлення: були створені ліричні опери «Шукачі перлів» (1863) і «Пертська красуня» (1866). Обидві опери не мали успіху.
Події франко-прусської війни й Паризької Комуни сприяли ствердженню демократичних поглядів композитора і його прагнень до правдивого, реалістичного мистецтва. В 70-і рр. – період творчої зрілості Бізе – створено оперу «Джаміле», музику до драми А. Доде «Арлезіанка» (1872). Опанувавши ритмоінтонаційні особливості народних наспівів, майже не прибігаючи до цитат, Бізе майстерно відтворив у цих творах характер східної й провансальської музики. Ці партитури вирізняє володіння виразними засобами оркестру. Великою популярністю користуються 2 оркестрові сюїти з музики до «Арлезіанки» (1-а створена автором, виконання 1872; 2-а – композитор Е. Жіро, виконання 1885).
Прагнення композитора до демократизації оперного мистецтва, бажання позбутися театральних штампів та умовностей дістали своє яскраве вираження в геніальній опері «Кармен» (за новелою П. Мериме, 1874). Вперше на французькій оперній сцені виступили представники «нижчих класів» – робітниця і солдат. Було відкрито передано переживання і пристрасті простих людей. В опері втілено іспанський національний музичний колорит, багатопластовість і розмаїтість народних сцен, напружений хід драматичних подій. На прем'єрі в театрі «Опера комік» (1875) «Кармен» була різко негативно зустрінута буржуазною публікою. Невдовзі після постановки опери – 3 липня 1875 – композитор помирає від серцевого нападу, залишивши незавершеними цілий ряд робіт.
Успіх опері принесла постановка в тому ж році у Відні в редакції Гиро (розмовні діалоги замінені речитативами, в 4-й акт включені балетні сцени на музику з «Пертської красуні» й «Арлезіанки»). «Кармен» стала однією із найпопулярніших опер у Світі, про яку П. І. Чайковський писав в 1880, що «це в повному розумінні слова шедевр».