Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Нас відвідують

На даний момент 110 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз звучить
- Автор - Назва:
Liszt - Les Préludes, S 97
Наступний
- Автор - Назва:
Mascagni - Cavalleria Rusticana - Intermezzo
Слухачів: 17
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

12 листопада 2019
Auguste Rodin 1840
Sun Yat-sen 1912
Grace Kelly 1929
Prebendary Chad Varah 1911
Mort Schuman 1936
Errol Brown 1945
Neil Young 1945
Les McKeown 1955
David Schwimmer 1966

Фото дня

d299451a4ef84d798796832f50943b24.jpg
Барток PDF Друк e-mail
Четвер, 08 липня 2010, 17:02

Бела БАРТОК
Béla Bartók
(1881 - 1945)

Угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист. Розвивав власну музичну мову, поєднуючи фольклорні елементи з математичною концепцією тону і ритмічної пропорції. Має велику музичну спадщину, яка включає: шість струнних квартетів, сценічні та оркестрові твори, інструментальні концерти, хорові та камерні твори, фортепіанні твори.
Народився в с. Надьсентміклош в родині директора училища, музиканта-аматора (грав у місцевому оркестрі) і вчительки. З 1899 по 1903 навчався в Будапештській музичній академії ім.Ліста. З 1907 – професор цієї академії з класу фортепіано. Педагогічну діяльність поєднував із концертуванням.
Досліджував музичний фольклор багатьох народів, зокрема українського: зібрав близько 80 українських народних пісень. Одним з останніх творів його є обробка української народної пісні «Я купив на ярмарку ячменю» (Барток назвав її «Горе чоловіка»).
У творах 1900-1910-х рр. сполучав елементи архаїчного пісенного фольклору з гостродинамічними сучасними засобами вираження (п'єси для фортепіано «Багателі», 1908, «Бурлески», 1911, «Варварське алегро», 1911, «Портрети» для оркестру, 1908, 2 струнних квартети – 1908 й 1915-17). Його новаторські твори, у тому числі опера «Замок герцога Синя Борода» (1911), консервативна критика не сприйняла. Початок визнання Бартока пов'язаний із балетом «Дерев'яний принц» (тв. 1916). У період Угорської радянської республіки (1919) Барток разом із З. Кодаї розробив демократичну реформу музичного життя в країні, за що піддався репресіям у роки хортистського режиму. В 1919 був написаний один з найвидатніших його творів – балет «Зачарований мандарин» (пост. 1926).
Опанувавши досвід І. Стравінського, А. Шенберга й інших сучасних західних композиторів, Барток продовжував і в 20-і рр. розвивати національні фольклорні елементи. Але в деяких його творах цього часу ще гостріше виявилися тенденції до корінного відновлення засобів музичної виразності (2 сонати для скрипки, 3-й й 4-й квартети, ряд фортепіанних п'єс), що приводило іноді до надмірної ускладненості музичної мови. Цим творам Бартока властива крайня загостреність і динамізація мови, тяжіння до ударно-шумових ефектів і, в той же час, рафінований інтелектуалізм, витонченість колориту. 20-30-і рр. – період розквіту гастрольно-концертної діяльності Бартока-піаніста (виступав у країнах Західної Європи, США, в 1929 гастролював у СРСР). В 30-х рр. у творчості Бартока намітився певний поворот убік більшої простоти й класичності стилю; Барток відмовляється від деяких крайностей звукового вираження, звертається до більшої тематичної ясності й чіткості образно-емоційних задумів (2-й фортепіанний концерт, 1931, «Музика для струнних, ударних і челесті», 1936).
У передвоєнні роки Барток займає антифашистську позицію. Він пише твори, що своєрідно виражають ідеї гуманізму й братерства народів. У сонаті для 2 фортепіано й ударних (1937), скрипковому концерті, «Дивертисменті» для струнного оркестру (1939) національний тематизм яскраво поєднується з динамічною напруженістю, що передає тривожну атмосферу цих років. Загальна тенденція до демократизації творчості Бартока виразилася у творах для музичної самодіяльності (обробка народних угорських пісень, кантата «З минулого», 1935), а також п'єс педагогічного репертуару (44 скрипкових дуети, 1931, і фортепіанний цикл «Мікрокосмос», 1937). У період фашистської диктатури, в 1940, Барток емігрував до США, де не отримав визнання музичних кіл і помер у бідності.
З творів американського періоду найбільш значними є концерт для оркестру (1943) і фортепіанний концерт (1945).
Найважливіше місце у творчості Бартока займають інструментальні твори – п'єси для фортепіано, 6 струнних квартетів, сонати й рапсодії для скрипки, багаточастинні твори для оркестру. Видатне значення мають наукові дослідження Бартока в області фольклористики. Барток суттєво вплинув на формування композиторських шкіл 30-50-х рр. у країнах Східної й Південно-Східної Європи.
Посмертно визнаний гідним премії ім. Кошута (1948) і Міжнародної премії Миру (1955).