Чарльз АЙВЗ
Charles Edward Ives
(1874 - 1954)

Американський композитор. Початкову музичну освіту здобув під керівництвом батька – військового капельмейстера. У 1894-98 навчався в Єльському університеті, де вивчав композицію у X. Паркера і орган у Д. Бака. З 1899 – церковний органіст в Нью-Йорку та інших містах.
У формуванні творчості Айвза важливу роль зіграло патріархальне оточення його дитячих і юнацьких років: у провінції він постійно чув народну музику, був учасником сільських музичних свят. Коріння його творчості – в народних піснях і релігійних гімнах, в духовий музиці, що виконувалася сільськими музикантами (ранні твори Айвза написані для духового оркестру, в якому він грав на ударних інструментах).
Айвз виробив власний музичний стиль, що поєднує елементи традиційної побутової музики з незвичайними, гострими гармоніями, оригінальною інструментовкою. Для творчості Айвза характерні ліризм і гумор, схильність до філософічності змісту поряд з раціоналізмом музичної мови.
У ряді творів Айвз прагнув відобразити життя батьківщини. Так, в епізодах з 2-ї сонати для скрипки з фортепіано гострі сутички різнохарактерних інтонаційно-ритмічних елементів відтворюють картини галасливих сільських свят.
Айвз почав писати музику у 1890-х, але до кінця 1930-х його твори не були відомі. (Так, наприклад, лише в 1947 він був удостоєний премії Пулітцера за 3-ю симфонію, написану в 1911.) Справжнє визнання Айвз отримав посмертно, коли американські музиканти відкрили в його художньому спадку риси самобутньої творчої індивідуальності яскравого національного складу і проголосили Айвза основоположником нової американської школи.
Найбільш відомі твори Айвза – 2-а соната для фортепіано («Concord», 1909-15), 3-а та 4-а симфонії, увертюра № 2 – рясніють гострими прийомами диссонантного атонального і політонального письма. Прийоми звукозображення характерні для стилю 4-ї сонати для скрипки з фортепіано «Дитячий день у таборі» («Children's day at the camp meeting», 1915).
У деяких творах Айвз використовував знайдену ним своєрідну техніку серійного письма, а також засоби чверьтонової системи («Три чверьтонові п'єси» – «Three quartertone piano pieces» для двох фортепіано, 1903-24). Айвзу належать нариси і статті про чвертьтонову музику («Some quartertone impressions», 1925, та ін.).