Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 188 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Classic - Seasons 7
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Brahms - Intermezzo 118-1
Слухачів: 12
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

19 липня 2024
Samuel Colt 1814
A.J. Cronin 1896
John Bratby 1928
George Hamilton IV 1937
George Dzunda 1945
Ilie Nastase 1946
Brian May 1947
Adrian Noble 1950
Evelyn Glennie 1965

Фото дня

067.jpg
Равель PDF Друк e-mail
Неділя, 20 червня 2010, 15:17

ЖОЗЕФ МОРІС РАВЕЛЬ
Joseph-Maurice Ravel
(7 березня 1875 – 28 грудня 1937)


Французький композитор, яскравий представник світової музичної культури 1-ї половини 20 століття, Равель продовжив і розвинув пошуки Дебюссі в області імпресіоністичного звукопису, колористичної гармонії й оркестровки, екзотичної ритміки. Разом з тим в деяких творах проявилися неокласичні тенденції.

Хоча багато критиків вважає, що на Равеля значний вплив справив Клод Дебюссі, сам композитор вважав себе послідовником Куперена і Моцарта, чиї композиції є більш класичними за структурою. В той же час і Дебюссі і Равеля вважають представниками імпресіоністичного напрямку. Равель також сприйняв впливи різних музичних течій від американського джазу до фольклору Європи та Азії.

Равель дотримувався класичних традицій формоутворення, в його творах переважають традиційні структури, наприклад? тричастинна. Проте Равель часто маскує грані музичної форми модуляціями, що приховують початок мотиву.

Музика Равеля новаторська, хоча він і не наслідував сучасні тенденції до атональності, одним із піонерів якої був Шенберг. Гармонічній мові Равеля властиве використання натуральних ладів, зокрема міксолідійського замість звичайного мажора та натурального мінора замість гармонічного. В результаті Равель уникає ввідних тонів. Часто зустрічаються також і дорійський та фрігійський лади. Разом з тим Равель використовує складні гармонії та модуляції. Його твори рясніють нонакордами та ундецимакордами, терпкість його гармоній часто є результатом довгих форшлагів.

Хоча Равеля нерідко сприймають як імпресіоніста, його творчість виходить за рамки цього напрямку. Наприклад фортепіанний концерт соль мажор включає джазові елементи в 1 і 3 частинах, "Цигани" для скрипки і фортепіано нагадують віртуозний стиль Паганіні і Ліста, ряд коротких п'єс написані у манері Гайдна і Форе.

Равель часто шукав натхнення у танцювальних жанрах різних епох. В його творчості представлені такі танці як менует, вальс, рігодон, форлана, чардаш, болеро, хабанера. В деяких випадках ці жанри покладені в основу цілої композиції (напр. «Болеро», Вальс"), в інших — як складова частина.
Cам же композитор про свої естетичні орієнтири писав: "Я ніколи не відчував потреби формулювати мої принципи естетики, ані для інших ані для себе. А якби така потреба виникла, то я попросив би дозволу віднести на мій рахунок просту декларацію Моцарта, що він зробив з цього приводу. Він обмежився мовою про те, що музика може братися за все, наважуватися на все, і виражати усе, аби тільки вона зачаровувала і, врешті, лишалася музикою".