Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Нас відвідують

На даний момент 87 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз звучить
- Автор - Назва:
Liszt - Faust Symphony, S108 - 1. Faust
Наступний
- Автор - Назва:
Brahms - Ор.5 №3 f-moll (II - Andante espressivo)
Слухачів: 14
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

21 жовтня 2019
Alfred Nobel 1833
Sir Ernest Dunlop Swinton 1868
Leonard Rossiter 1926
Manfred Mann 1940
Geoff Boycott 1940
Natalia Makarova 1940
Sir John Stevens 1942
Eric Faulkner 1954
Carrie Fisher 1956
David Campese 1962
Bjork 1966
Jade Jagger 1971

Фото дня

a004.gif
Барбер PDF Друк e-mail
Субота, 19 червня 2010, 23:03

СЕМЮЕЛ БАРБЕР
Samuel Barber
(1910 – 1981)


Почав навчатися музиці у віці шести років і вже на першому році навчання виявив ознаки композиторського дарування. В тринадцятирічному віці вступив до Музичного інституту Кертіса у Філадельфії, де впродовж дев'яти років займався грою на фортепіано, співом і композицією, а також брав уроки диригування у Ф.Райнера.

Під час Другої світової війни Барбер служив у військово-повітряних силах США. У квітні 1945 він був обраний почесним членом Меморіального фонду Дж.Гуггенхейма. Протягом літніх сезонів 1947 і 1948 був музичним консультантом Американської академії в Римі.

Серед творів, які принесли Барберу світову популярність, можна згадати адажіо для струнного оркестру, оркестрові есе №1 і №2, Кепрікорнський концерт для флейти, гобоя, труби і струнних (Козерог концерт), віолончельну і фортепіанну сонати (сонату для фортепіано вперше виконав Володимир Горовіц). В опері "Ванесса" розкрився талант Барбера як музичного драматурга.

Перша симфонія була створена в Римі і виконана там же під керуванням Б.Молінарі (1936). У 1937 твір прозвучав на Зальцбурзькому фестивалі. Прем'єру Другої симфонії провів у 1944 Сергій Кусевицький з Бостонським симфонічним оркестром; під його ж керуванням в 1948 відбулося перше виконання Літньої музики (Ноксвілл, літо 1915) для квінтету духових, а в 1946 – віолончельний концерт.

Балет "Медея", замовлений у Барбера Мартою Грехем, досі користується найбільшою популярністю серед його театральних композицій. Оркестрова сюїта з цього балету вперше прозвучала в 1947 у виконанні Філадельфійського оркестру під керуванням Ю.Орманді.

У 1964 Барбер отримав замовлення на оперу "Антоній і Клеопатра" за Шекспіром; в створенні її лібрето композитор співпрацював з режисером Ф. Дзеффіреллі. Прем'єрою цього твору було означено відкриття 16 вересня 1966 нової будівлі нью-йоркської "Метрополітен-опера".

Протягом свого життя Барбер отримав безліч премій і нагород, в тому числі двічі Пулітцерівську премію (1958 і 1963): перша була присуджена йому за оперу Ванесса, яка одночасно отримала і Премію критики, друга – за фортепіанний концерт №1.

Експресивна природа музичного обдарування Барбера – в основному романтична, лірична. Саме тому в період творчого становлення його не привернула жодна з систем, які виникли в музиці 20-х – ані неокласицизм Стравінського, ані атоналізм, ані додекафонія Шенберга. Барбер віддав перевагу виразним засобам 19-го століття, і на цій основі рано зумів виробити технічно досконалий стиль, головними ознаками якого можна вважати об'єктивність і нейтральність.

Мабуть, лише в одному творі Барбера – Кепрікорнському концерті (1944) – помітний прямий вплив художніх течій сучасності, а саме неокласицизму Стравінського. Неокласицизм надав стримуючого впливу на романтично насичену мову Барбера, і тенденція до економного поводження з виразними засобами і кульмінаціями стала характерною для всього зрілого періоду творчості композитора.

Помер Барбер в Нью-Йорку 23 січня 1981 року.