СЕМЮЕЛ БАРБЕР
Samuel Barber
(1910 – 1981)

Почав навчатися музиці у віці шести років і вже на першому році навчання виявив ознаки композиторського дарування. В тринадцятирічному віці вступив до Музичного інституту Кертіса у Філадельфії, де впродовж дев'яти років займався грою на фортепіано, співом і композицією, а також брав уроки диригування у Ф.Райнера.

Під час Другої світової війни Барбер служив у військово-повітряних силах США. У квітні 1945 він був обраний почесним членом Меморіального фонду Дж.Гуггенхейма. Протягом літніх сезонів 1947 і 1948 був музичним консультантом Американської академії в Римі.

Серед творів, які принесли Барберу світову популярність, можна згадати адажіо для струнного оркестру, оркестрові есе №1 і №2, Кепрікорнський концерт для флейти, гобоя, труби і струнних (Козерог концерт), віолончельну і фортепіанну сонати (сонату для фортепіано вперше виконав Володимир Горовіц). В опері "Ванесса" розкрився талант Барбера як музичного драматурга.

Перша симфонія була створена в Римі і виконана там же під керуванням Б.Молінарі (1936). У 1937 твір прозвучав на Зальцбурзькому фестивалі. Прем'єру Другої симфонії провів у 1944 Сергій Кусевицький з Бостонським симфонічним оркестром; під його ж керуванням в 1948 відбулося перше виконання Літньої музики (Ноксвілл, літо 1915) для квінтету духових, а в 1946 – віолончельний концерт.

Балет "Медея", замовлений у Барбера Мартою Грехем, досі користується найбільшою популярністю серед його театральних композицій. Оркестрова сюїта з цього балету вперше прозвучала в 1947 у виконанні Філадельфійського оркестру під керуванням Ю.Орманді.

У 1964 Барбер отримав замовлення на оперу "Антоній і Клеопатра" за Шекспіром; в створенні її лібрето композитор співпрацював з режисером Ф. Дзеффіреллі. Прем'єрою цього твору було означено відкриття 16 вересня 1966 нової будівлі нью-йоркської "Метрополітен-опера".

Протягом свого життя Барбер отримав безліч премій і нагород, в тому числі двічі Пулітцерівську премію (1958 і 1963): перша була присуджена йому за оперу Ванесса, яка одночасно отримала і Премію критики, друга – за фортепіанний концерт №1.

Експресивна природа музичного обдарування Барбера – в основному романтична, лірична. Саме тому в період творчого становлення його не привернула жодна з систем, які виникли в музиці 20-х – ані неокласицизм Стравінського, ані атоналізм, ані додекафонія Шенберга. Барбер віддав перевагу виразним засобам 19-го століття, і на цій основі рано зумів виробити технічно досконалий стиль, головними ознаками якого можна вважати об'єктивність і нейтральність.

Мабуть, лише в одному творі Барбера – Кепрікорнському концерті (1944) – помітний прямий вплив художніх течій сучасності, а саме неокласицизму Стравінського. Неокласицизм надав стримуючого впливу на романтично насичену мову Барбера, і тенденція до економного поводження з виразними засобами і кульмінаціями стала характерною для всього зрілого періоду творчості композитора.

Помер Барбер в Нью-Йорку 23 січня 1981 року.