Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 151 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір

Зараз лунає NOW
Reload the page please

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

19 квітня 2024
Eliot Ness 1903
Jim Mollison 1905
Garfield Morgan 1931
Dudley Moore 1935
Tim Curry 1946
Paloma Picasso 1949
Ruby Wax 1953
Trevor Francis 1954
Sue Barker 1956

Фото дня

Remarkable+ACA-Nature+ACAAWw-from+ACA-www.metacafe.com+AF0AIAAj-4.jpg
Барбер PDF Друк e-mail
Субота, 19 червня 2010, 23:03

СЕМЮЕЛ БАРБЕР
Samuel Barber
(1910 – 1981)


Почав навчатися музиці у віці шести років і вже на першому році навчання виявив ознаки композиторського дарування. В тринадцятирічному віці вступив до Музичного інституту Кертіса у Філадельфії, де впродовж дев'яти років займався грою на фортепіано, співом і композицією, а також брав уроки диригування у Ф.Райнера.

Під час Другої світової війни Барбер служив у військово-повітряних силах США. У квітні 1945 він був обраний почесним членом Меморіального фонду Дж.Гуггенхейма. Протягом літніх сезонів 1947 і 1948 був музичним консультантом Американської академії в Римі.

Серед творів, які принесли Барберу світову популярність, можна згадати адажіо для струнного оркестру, оркестрові есе №1 і №2, Кепрікорнський концерт для флейти, гобоя, труби і струнних (Козерог концерт), віолончельну і фортепіанну сонати (сонату для фортепіано вперше виконав Володимир Горовіц). В опері "Ванесса" розкрився талант Барбера як музичного драматурга.

Перша симфонія була створена в Римі і виконана там же під керуванням Б.Молінарі (1936). У 1937 твір прозвучав на Зальцбурзькому фестивалі. Прем'єру Другої симфонії провів у 1944 Сергій Кусевицький з Бостонським симфонічним оркестром; під його ж керуванням в 1948 відбулося перше виконання Літньої музики (Ноксвілл, літо 1915) для квінтету духових, а в 1946 – віолончельний концерт.

Балет "Медея", замовлений у Барбера Мартою Грехем, досі користується найбільшою популярністю серед його театральних композицій. Оркестрова сюїта з цього балету вперше прозвучала в 1947 у виконанні Філадельфійського оркестру під керуванням Ю.Орманді.

У 1964 Барбер отримав замовлення на оперу "Антоній і Клеопатра" за Шекспіром; в створенні її лібрето композитор співпрацював з режисером Ф. Дзеффіреллі. Прем'єрою цього твору було означено відкриття 16 вересня 1966 нової будівлі нью-йоркської "Метрополітен-опера".

Протягом свого життя Барбер отримав безліч премій і нагород, в тому числі двічі Пулітцерівську премію (1958 і 1963): перша була присуджена йому за оперу Ванесса, яка одночасно отримала і Премію критики, друга – за фортепіанний концерт №1.

Експресивна природа музичного обдарування Барбера – в основному романтична, лірична. Саме тому в період творчого становлення його не привернула жодна з систем, які виникли в музиці 20-х – ані неокласицизм Стравінського, ані атоналізм, ані додекафонія Шенберга. Барбер віддав перевагу виразним засобам 19-го століття, і на цій основі рано зумів виробити технічно досконалий стиль, головними ознаками якого можна вважати об'єктивність і нейтральність.

Мабуть, лише в одному творі Барбера – Кепрікорнському концерті (1944) – помітний прямий вплив художніх течій сучасності, а саме неокласицизму Стравінського. Неокласицизм надав стримуючого впливу на романтично насичену мову Барбера, і тенденція до економного поводження з виразними засобами і кульмінаціями стала характерною для всього зрілого періоду творчості композитора.

Помер Барбер в Нью-Йорку 23 січня 1981 року.