Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 662 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Tchaikovsky - Piano Concerto #1 In B Flat Minor, Op.23-2.Allegro
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Sergei Prokofiev - Andante dolce - Poco piu animato - etc
Слухачів: 16
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

04 грудня 2024
Edgar Wallace 1875
Jimmy Jewell 1912
Dennis Wilson 1954
Deanna Durbin 1921
Ronnie Corbett 1930
Gemma Jones 1942
Chris Hillman 1942
Jeff Bridges 1952
Pamela Stephenson 1953

Фото дня

index.jpg
Обер PDF Друк e-mail
Четвер, 17 червня 2010, 19:56

ДАНІЕЛЬ ФРАНСУА ОБ́ЕР
Daniel-François-Esprit Auber
(1782 – 13 травня 1871)


Композитор, майстер французької комічної опери, основоположник жанру французької «великої» опери.
Народився 29 січня 1782 року в м. Каен, Нормандія, Франція. Батько композитора був художником-аматором, захоплювався музикою, грав на скрипці. Сім'я Обера довгий час займалася торгівлею предметами мистецтва і володіла антикварним магазином. Незважаючи на те, що батьки готували хлопцю ділову кар'єру, йому дозволяли займатися музикою, до якої він із дитинства мав хист. Вже у ранньому віці Обер грає на кількох музичних інструментах, першим його вчителем музики був тірольський композитор Ладурнер. У віці 20 років Обера відсилають до Лондона, щоб він міг продовжити свою освіту. У 1804 році композитор змушений повернутися назад у зв'язку з розривом мирних угод між Англією і Францією.
У цей час він за пропозицією віолончеліста Ламара пише кілька концертів для віолончелі, які той видає за свої. Концерти користуються успіхом, секрет їхнього авторства недовго зберігається, і від скрипаля Мазаса Обер отримує кілька замовлень на концерти для скрипки.
Перші успіхи на музичних теренах спонукають Обера спробувати свої сили в оперному жанрі і в 1805 році він пише свою першу оперу «Омана миті» («L'erreur d'un moment»). Першу її постановку з назвою «Жюлі» («Julie») було здійснено в 1811 році аматорами в будинку герцога Шім'ї в Бельгії.  Концертмейстером постановки був французький художник Енгр. Серед слухачів був італійський композитор Керубіні. Він побачив талант Обера настільки перспективним, що взяв його в учні.
Наступну свою оперу «Жан де Кувен» («Jean de Couvin») Обер пише у вересні 1812 року. Її постановка, також здійснена в будинку герцога Шім'ї, проходить з великим успіхом. Проте постановка третьої опери «Військове життя» («Le sejour militaire») (1813), написаної для публічного виконання у Theatre Feydau, провалилася, публіка поставилася до неї неприхильно. Такий прийом настільки засмутив композитора, що відвернув його від написання музики на кілька років. Але невдачі в бізнесі і смерть батька у 1819 році спонукають його повернутися до музики. У тому ж році він пише оперу «Заповіт і любовні записки» («Le testament et les billets-doux»), яка також зустрічає холодний прийом публіки. Але композитор не сумує і вже в наступному році створює оперу на три дії «Пані-пастушка» («La bergère châtelaine»), яка стає першою сходинкою до слави.
У 1822 році починається його співпраця з драматургом Еженом Скріба як лібреттистом. Опера «Лейчестер або Кенільвортський замок» («Leicester ou Le Château de Kenilworth») (1823) стала їхньою першою спільною роботою. Відбулося лише 60 її постанов, в ній ще відчувався вплив Россіні, але вже невдовзі Обер виробить свій власний, неповторний стиль, що характеризується граціозністю мелодій, легкістю, жвавістю й елегантністю.
Двома роками пізніше опера «Каменяр» («Le maçon») (1825), ставши першим важливим тріумфом, міцно закріпилася у французькому оперному репертуарі на все XIX століття і витримавши 525 подань до Opera Comique (остання постанова відбулася у 1896 році).
Всього три роки знадобилося Оберу, щоб міцно зайняти належне місце в історії французької опери: 29 лютого 1828 року в Opera Comique відбулася прем'єра його опери «Німа з Портічі» («La muette de Portici»), відома також під назвою «Мазаньелло». Вона швидко стала надзвичайно популярною по всій Європі. Побудована на яскравих контрастах, пройнята революційними настроями, опера імпонувала слухачам, іноді провокуючи стихійні маніфестації просто на виставах. Дует з опери Amour sacre de la patrie був сприйнятий як нова Марсельєза, а виконання опери в Брюсселі 25 серпня 1830, в якій головну партію виконував тенор Адольф Нуррі, послужила сигналом до початку революції, що привела до відділення Бельгії від Нідерландів.
Ця опера увійшла також в історію як спроба створення масштабної історичної музичної драми. Завдяки їй на сцені паризької Opera з'явилося нове освітлення і почали застосовуватися технічні спецефекти.
У 1829 році Обера обирають членом Французької академії. 28 січня 1830 відбулася прем'єра нового шедевру, опери «Фра-диявола» («Fra-Diavolo»), яка і до цього дня входить до репертуарів світових оперних театрів. Аж до 1911 року опера витримала 909 постанов. Її французька і німецька версії були настільки популярні, що в 1856-1857 рр.. Обер створив її італійський варіант у жанрі опера-буфа, додавши кілька додаткових номерів і замінивши розмовні діалоги речитативом. Прем'єра італійського варіанту відбулася в лондонському театрі Ліцеум 9 липня 1857 з блискучим складом акторів, на чолі з Анджіоліною Бозіо, Італо Гардоні і Джорджіо Ронконі. У тому ж році Обер обіймає посаду директора придворних концертів.
У 1831 році черговий успіх – 20 червня відбулася прем'єра опери «Любовний напій» («Le philtre»). Лібрето опери було перекладено на італійську і використано Доніцетті в його опері «Любовний напій» («L'elisir d'amore»).
Двома роками пізніше, 27 лютого 1833 з тріумфом проходить друга велика опера Обера, «Густав III» («Gustave III»). Лібрето цієї опери використовувалося іншими композиторами двічі: Саверіо Меркаданте в опері «Регент» («Il reggente») і Джузеппе Верді в опері «Бал-маскарад» («Un ballo in maschera»). У Парижі відбулося 169 вистав, тоді як у Лондоні опера пережила 235 постановок.
1830-і та 1840-і рр стають свідками інших успіхів Обера: «Бронзовий кінь» («Le cheval de bronze») (1835), «L'ambassadrice» (1836), «Алмази корони» («Les diamants de la couronne») (1841) і «Диявольська частка » («La part du diable») (1843) і деякі інші. Серед них варто виділити оперу «Чорне доміно» («Le domino noir») (1837), яка аж до початку Першої світової війни не сходила з паризької оперної сцени, витримавши 1209 постановок.
У 1842 році за указом короля Луї Філіпа Обер призначається на посаду директора паризької Консерваторії, яку до цього обіймав Керубіні. У 1825 році Обер нагороджується орденом Почесного легіону, а в 1847 році стає його командором. У 1857 році імператор Наполеон III призначає Обера на посаду придворного композитора.
Останній тріумф Обера відбувся 15 лютого 1868: у Opera Comique з успіхом пройшла прем'єра його опери "Перший день щастя" («Le premier jour de bonheur»).
Облогу Парижа в кінці французько-пруської війни 1870-1871 рр композитор зустрів у своєму старому будинку в Парижі, але, не переживши жахів Паризької Комуни, помер від серцевого нападу 13 травня 1871 року.