Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Language

EnglishFinnishFrenchGermanItalianPolishRussianSpanishEstonian

Пошук

Нас відвідують

На даний момент 65 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз звучить
- Автор - Назва:
Beethoven - Symphony #3 In E Flat, Op. 55, "Eroica" - 1. Allegro Con Brio
Наступний
- Автор - Назва:
Tchaikovsky - Swan Lake - Act 1: Pas De Deux: A) Tempo Di Valse
Слухачів: 14
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

23 жовтня 2017
Robert Bridges 1844
Gummo Marx 1893
Gertrude Ederle 1906
Diana Dors 1931
Johnny Carson 1925
George Cohen 1939
Pele 1940
Michael Crichton 1942
Anita Roddick 1942

Фото дня

096.jpg

Рекомендуємо

Портал
Дюка Поль PDF Друк e-mail

ДЮКА́
Поль Абрахам

Paul Dukas
(1865 – 1935)

Народився 1 жовтня в досить заможній родині банківського службовця. Свій музичний дар успадкував від матері, яка була чудовою піаністкою, та, на жаль, вона померла, коли хлопчикові не виповнилося й п'яти років. Серйозно займатися музикою Поль почав лише в 14 років, коли в силу різних причин він усвідомив себе музикантом. З цього часу він почав інтенсивно навчатися грі на фортепіано і вже за два роки вступив до Паризької консерваторії. Навчався у Теодора Дюбуа та Жоржа Матіа. З 1884 року цілком присвятив себе заняттям з композиції під керівництвом професора консерваторії Ернеста Гіро.
У класі свого вчителя Дюка познайомився з Венсаном д’Енді, Шарлем Бордом та Клодом Дебюссі, дружба з яким тривала потім усе життя. Першими великими творами Дюка стали дві увертюри, написані в 1883 році – Goetz de Berlichingen та Le Roi Lear. Дюка отримав кілька призів, у тому числі друге місце найпрестижнішої нагороди консерваторії, Римську премію за його кантати Velléda в 1888 році. Втративши надію на головний приз, він у 1889 році вирішив полишити консерваторію і кар'єру композитора, зайнявшись музичною критикою. Відслуживши в армії, Дюка, проте, повернувся до компонування і відновив заняття теорією музики. Незабаром він створив симфонічну увертюру за трагедією П. Корнеля «Полієвкт». Увертюра була виконана в січні 1892 року в Парижі під керуванням Шарля Лямуре, і мала заслужений великий успіх. За деякий час побачила світ і до-мажорна симфонія композитора, яку він почав писати ще в студентські роки. Треба сказати, що вже перші симфонічні твори Дюка викликали великий інтерес у музичних колах Парижа і увійшли до репертуару провідних оркестрів Франції.
Світову ж популярність композитору принесло його програмне симфонічне скерцо «Учень чарівника», написане за однойменною баладою Гьоте і виконане в 1897 році. Надзвичайні яскравість образів і виразність музичного дійства підкорила слухачів, а його блискучу оркестровку високо оцінив російський композитор Рімскій-Корсаков. До сьогоднішнього дня ця чудова п'єса займає чільне місце в репертуарах симфонічних оркестрів усього світу.
У 1907 році, після напруженої творчої роботи, Дюка закінчив написання своєї єдиної опери «Аріана і Синя борода». Оперу, наближену до імпресіонізму, було поставлено в Парижі, в театрі «Опера-комік». Вона вирізнялася багатими колористичними знахідками і викликала великий інтерес паризької публіки. Преса відзначала тоді, що «композитор створив справді симфонічну партитуру, окремі сторінки якої відзначені натхненням і романтичним поривом».
До визначних творів Дюка відноситься і хореографічна поема «Пері», написана 1912 року за мотивами іранської легенди. Важко знайти композитора, який би настільки критично ставився до своєї творчості, як Дюка. Саме з цієї причини він безжально знищував майже закінчені твори. Зокрема, за його волею, пішла у безвість унікальна, за відгуками сучасників, «Соната» для скрипки і фортепіано. Ця завищена вимогливість до власної творчості, скоріш за все, і стала тією причиною, з якої Дюка, після блискучого успіху «Пері» в 1912 році практично повністю припинив складати музику.
З 1909 року композитор зайнявся викладацькою діяльнітю. Серед його учнів, зокрема, О. Мессіан, Л. Пипко та Ю. Крейн. Його статті про музику, що публікувалися на сторінках Паризьких газет і журналів протягом сорока років, завжди викликали незмінний інтерес. Ці статті відрізнялися гуманістичною спрямованістю, широтою поглядів, високою принциповістю і чесністю в підході до явищ мистецтва минулого і сьогодення. Під редакцією Дюка було видано безліч творів Бетховена, Д. Скарлатті, Куперена і Рамо.
У 1916 році Дюка одружився з Сюзанн Перейра. Їхня єдина дитина, донька Адрієнн-Терез, народилася в грудні 1919 року.
З початку 1920-х років Дюка займався проблемами музичної освіти у французьких провінціях, а в 1928 отримав місце професора класу композиції в Паризькій консерваторії.
Дюка помер у Парижі, похований на кладовищі Пер-ЛаШез.

ТВОРИ
Для оркестру:
•    Увертюри "Гетц фон Берліхінген", "Король Лір" (1883), "Полієкт" (1892)
•    Симфонія C-dur (1896)
•    Учень Чарівника (1897)
Камерна музика:
•    Villanelle, для валторни та фортепіано (1906)
Фортепіанна музика:
•    La plainte, au loin, du faune... (1920)
•    Prélude élégiaque (1909)
•    Соната мі-бемоль мінор (1901)
•    Варіації, інтерлюдія і фінал на тему Рамо (1903)
Вокальна музика :
•    Sonnet de Ronsard (1924)
•    Vocalise, для голосу і фортепіано
•    Кантати (Hymne au soleil, Sémélé et Velléda)
Балет:
•    La Péri (1912)
Опера:
•    Ariane et Barbe-Bleue (1907)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити