Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Нас відвідують

На даний момент 133 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз звучить
- Автор - Назва:
Schubert - Allegro vivace
Наступний
- Автор - Назва:
RadioClassic - HandmadeMusic
Слухачів: 12
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

25 серпня 2019
Ivan The Terrible 1530
Leonard Bernstein 1918
Mel Ferrer 1917
Sir Sean Connery 1930
Frederick Forsyth 1938
Howard Jacobson 1942
Ann Archer 1947
Martin Amis 1949
Elvis Costello 1954
Matt Aitken 1956
Billy Ray Cyrus 1961
Claudia Schiffer 1970

Фото дня

Adolphe_Adam.jpg
Сьогодні народився Й. Гайдн PDF Друк e-mail
Четвер, 31 березня 2011, 21:59

Стиль Йозефа Гайдна органічно пов'язаний з Віднем, його культурою, яка поєднала в собі італійські, південно-німецькі та інші культурні традиції. Сам композитор вважав, що найбільше на нього вплинув Карл Філіп Емануель Бах, син Й. С. Баха. Творчість Гайдна охоплює широкий спектр жанрів. У Німеччині і Австрії він став відомим завдяки своїм ораторіям "Створення світу" і "Пори року". Натомість у США, Англії та Франції найбільш популярні його симфонічні твори. Хоча симфонічні цикли писалися і до Гайдна, вважається, що саме він підсумував і підняв на новий якісний рівень досвід попередників, відкривши нову епоху у розвитку симфонії.

В камерній музиці Гайдн вважається засновником жанру струнного квартету. 83 квартети Гайдна написані для постійного складу виконавців (дві скрипки, альт і віолончель) і мають чотиричастинну (алегро в сонатній формі, повільна частина, менует і фінал або алегро, менует, повільна частина і фінал) або п'ятичастинну форму (алегро, менует, повільна частина, менует і фінал).
Відкриттям Гайдна вважається також форма рондо-сонати, в якій принципи сонатної форми (експозиція, розробка, реприза) зливаються з принципами рондо. Фінали пізніх інструментальних творів написані саме у цій формі. Оркестрове письмо Гайдна виявляє поступове послаблення зв'язку зі старою технікою basso continuo, в якій клавішний інструмент або орган заповнював акордами звуковий простір і утворював «скелет», на який накладалися інші лінії скромного оркестру тих часів.