Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Language

EnglishFinnishFrenchGermanItalianPolishRussianSpanishEstonian

Пошук

Нас відвідують

На даний момент 38 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз звучить
- Автор - Назва:
Tchaikovsky - Symphony #5 In E Minor, Op. 64 - 4. Finale: Andante Maestoso, Allegro Vivo
Наступний
- Автор - Назва:
Schumann - Symphonic Etudes, Op. 13 - Etude #5
Слухачів: 14
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

21 серпня 2017
Jack Weston 1925
Barry Foster 1927
HRH Princess Margaret 1930
Chris Brasher 1928
Dame Janet Baker 1933
Barry Norman 1933
Kenny Rogers 1938
Joe Strummer 1952
Dina Carroll 1968

Фото дня

Desktop.png

Рекомендуємо

Портал
Умберто Джордано PDF Друк e-mail

ДЖОРДАНО
Умберто Менотті Марія

Umberto Menotti Maria Giordano
(1867 – 1948)

Народився у м.Фоджа (південна Італія) в сім'ї хіміка. Музикою почав займатися всупереч протестам батьків. У 1882 вступив до неапольської консерваторії, де навчався у П. Серрано (контрапункт і композиція), М. Боссі (орган), Дж. Мартуччі (фортепіано), А. Ферні (скрипка). Ще будучи студентом, він склав одноактну оперу «Marina» (яку нині вважають першою ластівкою течії веризму) і представив її на конкурс, організований видавцем Едоардо Сонцоньо в 1889 році. Серед 73 композиторів Джордано посів шосте місце (переміг П'єтро Масканьї з оперою «Сільська честь»), проте Сонцоньо зацікавився його музикою і замовив йому повномасштабну оперу «Mala vita» («Злочинне життя»). Написана у 1892 році, опера мала успіх в Австрії і Німеччині, проте в Італії публіка і критики зустріли її холодно, не змінивши свого ставлення навіть через п'ять років, коли композитор істотно її переробив (поставлена в Мілані під назвою «Обітниця»). Тим часом від Сонцоньо надійшло замовлення на нову оперу «Реджина Діас» до сторіччя Саверіо Меркаданте. Опера вийшла сухою, і її було знято з репертуару вже після другого представлення. Розчарований Сонцоньо відмовився від подальшої співпраці з композитором.
У 1894 році Джордано переїздить до Мілана, де знайомиться з Джузеппе Верді і час від часу консультується в нього з приводу своїх творів. У цей час він починає роботу над оперою «Андре Шеньє». 28 березня 1896 вона була вперше поставлена в театрі «Ла Скала» і принесла авторові гучний успіх. У цьому історико-романтичному творі (про французького поета, публіциста епохи Великої французької революції) з найбільшою силою проявилися драматичний темперамент композитора, його мелодійний дар. Про Джордано почали говорити як про одного з найвидатніших молодих італійських оперних композиторів. Опера з успіхом ставилася в найбільших театрах Європи, США та Південної Америки. Наступну його оперу – «Федора», на сюжет Віктор'єна Сарду – публіка також зустріла з захопленням, а на її прем'єрі 17 листопада 1898 року в міланському «Театро лірико» одну з партій виконував молодий і маловідомий тоді тенор Енріко Карузо. «Федора» залишалася в репертуарі італійських театрів протягом багатьох сезонів, іноді виконується і в наш час.
Наступні роботи Джордано менш відомі широкій публіці. Опера «Сибір» отримала схвальні відгуки від французьких критиків, однак дві наступні опери – «Марчелла» і «Мадам Сан-Жен» – вже не мали такої популярності, як ранні твори (незважаючи на те, що прем'єрою «Мадам Сан-Жен» диригував Артуро Тосканіні, а одну з головних партій виконувала Джеральдін Фаррар). Відносно успішними його творами пізнього періоду вважаються опери «Вечеря з жартами» і «Король», які йшли на сценах італійських театрів у 1930-і роки.
Після 1929 Джордано писав, в основному, пісні та романси.
Джордано – представник піздньоромантичної традиції в італійській опері, що поєднує у своїх творах яскраву емоційність з легкістю і витонченістю подання. Для більшої барвистості він вводить в опери елементи фольклору, танцювальної музики, фрагменти революційних пісень («Андре Шеньє»). Деяка недосконалість музичної драматургії Джордано компенсується майстерними вокальними партіями. Окремі арії з опер увійшли до репертуарів найвидатніших італійських та світових співаків. В Італії також відомі його пізні пісні, які виконували й записували, зокрема, Клаудія Муціо і Беньяміно Джільі.
Творча спадщина:
Опери
• «Марина» (Marina; 1889)
• «Злочинна життя» (Mala vita; 1892. Друга редакція – 1897 під назвою «Обітниця» – «Il voto»)
• «Реджина Діас» (Regina Diaz; 1894)
• «Андре Шеньє» (Andrea Chénier; 1896)
• «Федора» (Fedora; 1898)
• «Сибір» (Siberia; 1903, друга редакція – 1947)
• «Марчелла» (Marcella; 1907)
• «Мадам Сан-Жен» (Madame Sans-Gêne; 1915)
• «Юпітер в Помпеях» (Giove a Pompei; 1921), оперета спільно з А. Франкетті
• «Вечеря з жартами» (La cena delle beffe; 1924)
• «Король» (Il re; 1929)
Твори для хору з фортепіано й без супроводу
Пісні та романси для голосу і фортепіано
Низка фортепіанних творів

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити