Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 86 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Schumann - Piano Concerto In A Minor, Op. 54 - 3. Allegro Vivace
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
RadioClassic - Point
Слухачів: 16
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

09 квітня 2020
Sir Victor Gollancz 1893
Hugh Hefner 1926
John-Paul Belmondo 1933
Dennis Quaid 1954
Allen Jenkins 1900
Tom Lehrer 1928
Valerie Singleton 1937
Severiano Ballesteros 1957
Sir Robert Helpmann 1909
Carl Perkins 1932
Hannah Gordon 1941
Jacques Villeneuve 1971

Фото дня

standby.jpg

Слухайте радіо класичної музики онлайн!

Класика онлайн! Вітаємо Вас і запрошуємо послухати класичну музику онлайн. Крім радіо класики на Вас чекають: енциклопедія композиторів класики, новини світу академічної музики, афіші академічних театрів, пізнавальні статті та інші цікавинки класичної музики. Відтак є сенс додати сайт до "Вибраного"!
Джезуальдо ді Веноза PDF Друк e-mail

Джезуальдо ді Веноза
Carlo Gesualdo Di Venosa
(1566 – 1613)

Увійшов в історію музики як автор мадригалів унікального хроматичного стилю. Князь міста Веноза.
Опублікував 6 збірок п’ятиголосних мадригалів. Одна книга його 6-голосних мадригалів, опублікована посмертно (1626), вважається втраченою. 1-а і 2-а книги п'ятиголосних мадригалів видані в 1594 під псевдонімом Джузеппе Пілоні, третя – в 1595, 4-та – в 1596 (всі – у Феррарі, тогочасному центрі музичної культури, де композитор мешкав до 1596-го), 5-та і 6-та – в 1611 (поголосний запис музики, без тактових рис). У 1613 році всі 6 книг 5-голосних мадригалів були видані в Генуї у вигляді партитури з тактовими рисами. Ця редакція мадригалів (виконана С. Молінаро) на сьогоднішній день є найбільш відомою.
Дві останні (п'ята і шоста) книги мадригалів займають особливе місце в історії академічної музики. Мадригальні вірші написано від першої особи, авторства в оригінальних публікаціях не зазначено; можливо, композитор виступив тут і в ролі поета. Тематика пізніх мадригалів, мабуть, обумовлена особистою драмою Джезуальдо, який убив свою першу дружину і її коханця. Велике значення так званих «мадригалізмів» (звукопису) і музичної риторики. Слова «вітер», «вогонь», «біг» виділено дрібними ритмічними тривалостями і імітаціями, що створює враження стрімкого руху, на противагу словам «біль» і «муки», які розспівуються в повільному темпі, створюючи враження заціпеніння і болючої зосередженості. Слова morte (смерть), duolo (скорбота), tormenti (муки), piangere (плакати), uccidere (вбивати) та інші набувають у світській музиці Джезуальдо символічного значення. Серед відомих пізніх мадригалів: «Beltà, poi che t'assenti» («Красуне, раз ти йдеш»), «Moro, lasso, al mio duolo» («Вмираю, нещасний, від горя»; цей мадригал вважається парадигматичним у стилі Джезуальдо), «Mercé grido piangendo» («Милости прошу плачучи»), «Tu piangi, o Filli mia» («Ти плачеш, моя Філліда»).
Найбільш яскрава особливість стилю Джезуальдо – унікальна для того часу насиченість хроматизмами. В основі барвистого зіставлення хроматичних акордів лежить частіше не тонально-функціональна, а лінеарна логіка, тонально-стабільні фрази змінюються фразами, в яких контраст тоніки і периферії виражений слабо.
У творах Джезуальдо, як ніякого іншого італійського композитора, відбився маньєризм пізнього Ренесансу з характерними для нього рисами: перебільшеність почуттів, змішання в межах невеликої п'єси різних композиційних технік, вишукування ритміки, фактури і форми. Форма мадригалів до найдрібніших подробиць обумовлена текстом, утворюючи ясно помітні розділи. Блискавична зміна афектів супроводжується різкою зміною складу всередині однієї п'єси – імітаційно-поліфонічного і гомофонного.
Окрім мадригалів перу Джезуальдо належать 2 збірки латинських мотетів. Перша – на 5 голосів – збереглася повністю. Друга збірка з мотетами на 6 голосів – частково. Усі мотети написано в традиційній строфічній формі, зі значним використанням імітаційної поліфонії. Крім того, Джезуальдо належить збірка Респонсоріі до офіцію Стражденного тижня» (Responsoria et alia ad Officium Hebdomadae Sanctae spectantia, 1611). У духовні твори композитора проникає типова для його мадригалів музична риторика. Джезуальдо також приписується декілька канцонетт, опублікованих у посмертній збірці (Неаполь, 1616).
В доробку Джезуальдо відсутні опери, арії чи інструментальні танці. Також він не піддався впливу гомофонної музики.