Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 1160 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Rachmaninov - Symphony #3 In A Minor, Op. 44-2. Adagio Ma Non Troppo
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Bartok - Blur Song 2
Слухачів: 14
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

04 грудня 2024
Edgar Wallace 1875
Jimmy Jewell 1912
Dennis Wilson 1954
Deanna Durbin 1921
Ronnie Corbett 1930
Gemma Jones 1942
Chris Hillman 1942
Jeff Bridges 1952
Pamela Stephenson 1953

Фото дня

CA8VTRQQ.gif
Ґлюк Крістоф Віллібальд PDF Друк e-mail

ҐЛЮК
Крістоф Віллібальд

(1714 – 1787)

Народився в Ерасбасі (Баварія). В 13 років вступив до єзуїтської колегії в чеському місті Комотау, де провчився 6 років і співав у хорі шкільної церкви. В ці роки Ґлюк оволодів грецькою та латиною, ознайомився з античною літературою й поезією, що в класичну епоху було необхідно оперному композиторові, адже оперне мистецтво ґрунтувалося переважно на античній тематиці.
В 1746 році Ґлюк переїжджає до Лондона, де створює опери-серіа "Артамена" й "Падіння гігантів".
Наступний важливий період у творчій діяльності Ґлюка пов'язаний з роботою в області французької комічної опери для французького театру у Відні, куди він переїхав після перебування в ряді інших країн.
5 жовтня 1762 року у Відні було поставлено оперу "Орфей" Ґлюка на текст Кальцабіджі. Ця опера вважається початком оперно-реформаторської діяльності композитора. Через п'ять років після "Орфея", 16 грудня 1767 року у Відні відбулася перша постановка опери Ґлюка "Альцеста". В ній він ще більш послідовно, ніж в "Орфеї" втілив свої музично-драматичні принципи. Живучи й працюючи в 60-і роки у Відні, Ґлюк відбив у своїй творчості особливості складного в цей період віденського класичного стилю.
У квітні 1774 року в Парижі відбулася перша постановка нової опери Ґлюка "Іфігенія в Авліді", французьке лібрето якої написав Дю Рулле за однойменною трагедією Расіна. Ця постановка викликала бурхливу реакцію в музичному світі.

Художні принципи Ґлюка мали різноманітні джерела й сформувалися в результаті нового трактування гуманізму античної грецької трагедії (Евріпід). Велику роль у підготовці оперної реформи Ґлюка зіграли ідеї французьких енциклопедистів (особливо Д. Дідро і Ж. Ж. Руссо) і німецьких просвітителів (І. І. Вінкельман, Г. Е. Лессінг), образи тогочасної літератури (Ф. Г. Клопшток). Свої музично-естетичні погляди Ґлюк виклав у передмовах до опер "Альцеста", "Парис і Єлєна", до паризької редакції опери "Орфей і Еврідіка", а також у ряді опублікованих листів, у т.ч. до академіка Ж. Б. Сюару (1777). Вирішальним для творчості Ґлюка стало спілкування з італійськими прихильниками опери-серіа – інтендантом Віденської палацової опери графом Дж. Дураццо та Р. Кальцабіджі, італійським поетом і драматургом, лібретистом опер "Орфей і Еврідіка", "Альцеста", "Парис і Єлєна".
Діяльність Ґлюка і Кальцабіджі була спрямована проти схематизму лібрето, стандартності форм. Ґлюк і його лібретист прагнули й високої ідейності, до вираження в опері «сильних пристрастей», простоти й правдивості художніх образів. Ґлюк вбачав мету музики в тому, щоб «супроводжувати поезію, підсилювати вираження почуттів і надавати великий інтерес сценічним ситуаціям». Підвищуючи драматургічне значення музики, Ґлюк прагнув до органічної єдності всіх компонентів опери. Постановка в Парижі опер Ґлюка викликала запеклу боротьбу думок. Проти Ґлюка виступили прихильники французької опери (що сформувалася у творчості Ж. Б. Люллі, Ж. Ф. Рамо) і прихильники італійської опери (представленої Н. Йоммеллі, А. Саккіні, Н. Піччінні). Приїзд Н. Піччінні до Парижа (1776), який був спеціально запрошений супротивниками Ґлюка, став початком «війни ґлюкістів і піччінністів», що в умовах 70-х р. 18 ст була віддзеркаленням загостреної ідеологічної боротьби у Франції. Ця боротьба мала ряд аспектів: суперечки про «перевагу» італійської або французької опери, про національну своєрідність французької музики, про закони оперного мистецтва, які нібито «порушив» Ґлюк. У боротьбі з «піччінністами» перемогу одержав Ґлюк. Вплив його «оперної революції» випробував у своїй творчості і сам Н.Піччінні.

К.В.Ґлюк є автором 107 опер, серед яких найвідоміші – «Орфей і Еврідіка», «Альцеста», «Іфігенія в Тавриді». Ці твори характеризуються глибоким ідейним змістом, прагненням до вираження сильних почуттів, людяністю, сполученням піднесеної простоти й монументальності, трагічного пафосу і ліризму. Головним досягненням композитора стало підпорядкування всіх засобів виразності оперного спектаклю єдиному драматургічному задуму. Прагнучи перебороти номерну структуру опери, Ґлюк поєднував окремі епізоди опери у більш ланцюги, сполучені єдиним драматичним розвитком, підсилював у речитативних епізодах декламаційну виразність, в аріях відмовився від зовнішньої віртуозності, значно драматизував і підвищив роль хору й оркестру. По-новому трактував композитор і увертюру, розцінюючи її як "вступний огляд змісту" (особливо показова в цьому змісті увертюра до "Іфігенії в Авліді").
Ґлюк створив класичний тип музичної драми. Він передбачив ряд важливих рис наступного часу – інтонації епохи Великої французької революції і деякі елементи музичного романтизму. Він вплинув на творчість Л. Керубіні, Г. Спонтіні, Л. ван Бетховена, а потім Г. Берліоза, Ф. Ліста особливо – Р. Вагнера.

На честь Крістофа Ґлюка названо кратер на планеті Меркурій.

 

 

WIKI