Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 923 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Beethoven - Symphony #5 In C Minor, Op. 67 - 1. Allegro Con Brio
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Schumann - Carnaval, Op. 9 - Pierrot
Слухачів: 14
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

13 жовтня 2024
Cornell Wilde 1915
Yves Montand 1921
Cyril Shaps 1923
Baroness Margaret Thatcher 1925
Chris Farlowe 1940
Paul Simon 1941
Edwina Currie 1946
Marie Osmond 1959
Cherelle 1965

Фото дня

mahler.jpg
Вольф-Феррарі PDF Друк e-mail

Ерманно ВОЛЬФ-ФЕРРАРІ
Ermanno Wolf-Ferrari
(1876 – 1948)


Герман Фрідріх Вольф народився 12 січня 1876 р. у Венеції в родині відомого німецького художника Августа Вольфа та італійки Емілії Феррарі. З раннього дитинства Ерманно займався і музикою, і живописом, вивчення якого занесло Германа до Мюнхена. Але тут він серйозно зацікавився музикою і вступив до Мюнхенської консерваторії, де навчався з контрапункту і композиції у Йозефа Райнбергера. Поступово заняття музикою витіснили живопис, і Вольф став музикантом. У 19-річному віці він залишив консерваторію і повернувся до Венеції. У 1890-і роки він став хоровим диригентом, одружився, у нього народилася дитина. У цей період Вольф зустрічався і спілкувався c Арріґо Бойто і Джузеппе Верді; написав свої перші твори.
Змішане походження Вольфа дозволяло йому легко сприймати як італійську, так і німецьку культуру. У 1895 році він додав до свого німецького прізвища дівоче прізвище матері (Феррарі) та італізував своє ім'я. В 1897-1900 керував німецьким хоровим товариством у Мілані.
В 1900 році Вольф-Феррарі дебютував у Венеції зі своєю першою оперою «Попелюшка». Коли опера провалилася в Італії, молодий композитор повіз її до Німеччини. Німецька публіка Бремена виявилася більш прихильною до цього твору, і «Попелюшка» стала дуже популярною в Німеччині. Кантата «Нове життя» (1902) принесла композиторові світову славу. У 1902-1909 роках Вольф-Феррарі був професором композиції і директором Венеційської консерваторії. Потім кілька років викладав у Німеччині.
Вольф-Феррарі знайшов чудове джерело для своєї творчості. Основою лібрето багатьох його опер стали комедії італійського драматурга XVIII ст. Карло Гольдоні. Кожен новий твір композитора публіка зустрічала з захопленням. Це «Цікаві жінки» (1903), «Чотири самодура» (1906), «Секрет Сусанни» (1909), «Намисто Мадонни» (1911), «Цілюще Кохання» (1913). Він своєрідно передавав атмосферу 17-18 століть, час дії майже всіх його оперних творів. За стилем вони близькі до опер Пуччіні останнього періоду його творчості, вирізняються яскравими, самобутніми мелодіями, легкими і захопливими сюжетами, дотепністю та витонченістю. А «Намисто Мадонни» (1911), «Хитрун» (1927) та «Небесна сукня» (1927) – реалізмом побудови сюжету, що вносить в його творчість ознаки веризму.
До початку першої світової війни опери Вольфа-Феррарі перебували серед найпопулярніших у Світі. Але війна стала початком кінця його кар’єри. Венеція і Мюнхен опинилися по різні сторони барикади. Він переїхав до Цюріха, де не написав практично нічого. Незадовго до закінчення війни Вольф повернувся до Мюнхена і відновив роботу. Однак у творах післявоєнного періоду з'являється меланхолія і понурість.
У 1920-30-ті роки Вольф-Феррарі створює кілька нових творів у дусі своєї ранньої творчості, але колишньої популярності йому досягти не вдається, хоча опера «Перехрестя» (1936) витримала у Німеччині близько 100 вистав і вважалася у Третьому Рейху одним з успішних оперних творів. У 1939 році він став професором Моцартеума в Зальцбурзі. Там він провів важкі роки Другої світової. У 1946 році повернувся до Венеції, де й помер у віці 72 років.

Основу творчості Вольф-Феррарі становлять 15 опер. Крім них він написав понад 30 інструментальних та близько десяти вокальних творів.