Ейтор
ВІЛЛА-ЛОБОС
Heitor Villa-Lobos
(1887 – 1959)

Народився в Ріо-де-Жанейро. Навчався в консерваторії, де навчальний курс цілком ґрунтувався на європейській традиції, проте потім кинув навчання і знайомився з музикою «напряму», завдяки музичним зустрічам у будинку батька. Після його смерті заробляв на життя, виступаючи акомпаніатором в німому кіно, а також граючи у вуличних оркестрах. Пізніше став скрипалем в оперному театрі.
У 1912 році одружився на піаністці Люсіль Гімараінш (Lucília Guimarães) і почав кар'єру композитора. Вперше його твори було опубліковано в 1913 р. У ранній період творчості зазнав впливу веризму (до цього в Бразилії панувала італійська опера). Деяким з творів притаманні характерні для веризму мелодраматизм, перебільшена емоційність, чутливість почуттів. На творчому розвитку композитора відбилося також захоплення музикою Ваґнера (насамперед його оркестровим стилем). Але вплив імпресіонізму найсильніше позначився на творчості Вілла-Лобоса, що виявляється в декоративній барвистості гармонії (велика кількість хроматизмів, альтерованих акордів), ажурною оркестровкою (пристрасть до камерних складів, до несподіваних тембрових зіставлень), вишуканою (найчастіше важкою для виконання) фортепіанною фактурою. Поєднання імпресіоністської техніки з національною основою характерне для фортепіанної сюїти з 3 циклів «Світ дитини» (1918, 1921, 1925) – одного з найкращих творів Вілла-Лобоса, і фортепіанного циклу «Сіранди» (1926).
У його творчості знайшли відображення нові віяння європейської музики (фп. тріо No 3, 1918; Тріо для гобоя, кларнета і фагота, 1921). Риси неокласицизму притаманні творам 30-40-х рр.. з їх своєрідним «необахіанством», широким використанням класичної лінеарної поліфонії. З найбільшою повнотою принципи неокласицизму втілилися в одному з популярних творів Вілла-Лобоса – циклі «Бразильські Бахіани» (1930-44). Не вдаючись до зовнішньої стилізації, він трактує форми бахівської епохи «по-бразильськи»: «Прелюдія» з «Бахіана» No 1 написана в характері народної ліричної пісні модіні, «Інтродукція» має підзаголовок «Емболада» (бразильська жартівлива пісня-скоромовка), «Євшан» з «Бахіана» No 4 – «Пісня сертао», «Жига» з «Бахіана» No 7 – «Сільська кадриль» і т. п.
Творча спадщина Вілла-Лобоса (понад 1000 творів, багато з яких не опубліковано і не присутні в каталогах) відрізняється жанровим розмаїттям. Серед творів композитора – балети, опери, симфонічна, хорова, камерно-інструментальна музика і не тільки. З симфонічних жанрів йому ближче поема, сюїта. Одна з особливостей творчості Вілла-Лобоса – прагнення до сюжетності, що знаходить відображення в його симфоніях. Перу Вілла-Лобоса належить навчальний посібник «Практичний посібник для вивчення фольклору» у 6 томах («Guia Pratico – Estudo Folclorico», 1932) – енциклопедія музично-поетичного фольклору Бразилії.
У 1959 році відбулася прем'єра фільму Мела Феррера «Зелені маєтки» (Green Mansions). Симфонічна версія музики до фільму – В лісах Амазонки - зробила композитора знаменитим і популярним за межами Бразилії.