Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 155 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Liszt - Années De Pèlerinage. Deuxième année: "Venezia e Napoli": Tarantella
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Prokofiev - Prelude From The Bridal Suite
Слухачів: 12
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

28 березня 2024
King George I 1660
Maxim Gorky 1868
Paul Whiteman 1891
Dame Flora Robson 1902
Tony Bartley 1919
Sir Dirk Bogarde 1921
Michael Parkinson 1935
Neil Kinnock 1942
Sir Robert Eyre 1943
Richard Stilgoe 1943
Matthew Corbett 1948
Nasser Hussain 1968

Фото дня

221.jpg
Верьовка PDF Друк e-mail
Вівторок, 14 вересня 2010, 13:32

ВЕРЬОВКА
Григорій Гурійович

(1895 – 1964)

Народився у бідній селянській родині в містечку Березному на Чернігівщині. В 1916 закінчив Чернігівську духовну семінарію. У 1918-1921 рр. навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка за класом композиції у Болеслава Яворського, диригування вивчав в Олександра Орлова. У 1933 закінчив інститут екстерном.
Від 1919 працює як керівник самодіяльності, викладає хорове диригування у музично-навчальних закладах Києва.
1923-1927 працює в музично-драматичному інституті, від 1931 — в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Від 1947 – професор консерваторії. Серед випускників Г. Верьовки – відомі згодом диригенти Михайло Кречко, Лев Венедиктов.
1941-1945 – науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР.
1943 організував Український державний народний хор, 1943-1964 був його художнім керівником і головним диригентом. 1964 хор отримав ім'я Григорія Верьовки.
1943-1952 – голова Спілки композиторів УРСР (нині Національна спілка композиторів України).
Верьовка як композитор працював переважно в області хорової масової пісні, займався обробками народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали істинно народними: «Ой, як стало зелено», «Ой чого ти земле, молодіти стала» і інші, а також жартівливі пісні («І шумить, і гуде»), патріотичні пісні, зокрема «Клятва», пісні, що оспівують працю «Дівчата з Донбасу», «Пісня про Волго-Дон», «Шахтарочка».
Серед творів великої форми – кантата «Ми ковалі своєї долі» на слова Павла Тичини.