Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 230 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Vivaldi - Violin Concerto In F, Op. 8/3, "Autumn" - 1. Allegro
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Saint-Saens - Swan
Слухачів: 14
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

01 липня 2022
Louis Bleriot 1872
Amy Johnson 1903
Olivia De Haviland 1916
Jamie Farr 1934
Jean Marsh 1934
Debbie Harry 1945
Trevor Eve 1951
Dan Ackroyd 1952
Carl Lewis 1961
Diana Princess of Wales 1961
Ross Kemp 1964
Pamela Anderson 1967

Фото дня

bruch.jpg
Верьовка PDF Друк e-mail
Вівторок, 14 вересня 2010, 13:32

ВЕРЬОВКА
Григорій Гурійович

(1895 – 1964)

Народився у бідній селянській родині в містечку Березному на Чернігівщині. В 1916 закінчив Чернігівську духовну семінарію. У 1918-1921 рр. навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка за класом композиції у Болеслава Яворського, диригування вивчав в Олександра Орлова. У 1933 закінчив інститут екстерном.
Від 1919 працює як керівник самодіяльності, викладає хорове диригування у музично-навчальних закладах Києва.
1923-1927 працює в музично-драматичному інституті, від 1931 — в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Від 1947 – професор консерваторії. Серед випускників Г. Верьовки – відомі згодом диригенти Михайло Кречко, Лев Венедиктов.
1941-1945 – науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР.
1943 організував Український державний народний хор, 1943-1964 був його художнім керівником і головним диригентом. 1964 хор отримав ім'я Григорія Верьовки.
1943-1952 – голова Спілки композиторів УРСР (нині Національна спілка композиторів України).
Верьовка як композитор працював переважно в області хорової масової пісні, займався обробками народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали істинно народними: «Ой, як стало зелено», «Ой чого ти земле, молодіти стала» і інші, а також жартівливі пісні («І шумить, і гуде»), патріотичні пісні, зокрема «Клятва», пісні, що оспівують працю «Дівчата з Донбасу», «Пісня про Волго-Дон», «Шахтарочка».
Серед творів великої форми – кантата «Ми ковалі своєї долі» на слова Павла Тичини.