Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 160 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Lassus - Salve Regina
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Mussorgsky - Pictures At An Exhibition - 4. The Old Castle
Слухачів: 13
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

28 березня 2024
King George I 1660
Maxim Gorky 1868
Paul Whiteman 1891
Dame Flora Robson 1902
Tony Bartley 1919
Sir Dirk Bogarde 1921
Michael Parkinson 1935
Neil Kinnock 1942
Sir Robert Eyre 1943
Richard Stilgoe 1943
Matthew Corbett 1948
Nasser Hussain 1968

Фото дня

richter.jpg
Букстехуде PDF Друк e-mail
П'ятниця, 20 серпня 2010, 13:25

Дітріх БУКСТЕХУДЕ
Dieterich Buxtehude
(~1637 – 1707)

Найбільший представник північнонімецької органної школи добахівської епохи.
Як і всі німецькі музиканти свого покоління, Букстехуде зазнав сильного впливу нідерландської композиторської та органної школи, особливо – Яна Свелінка, стиль якого, у свою чергу, був синтезом фламандських і італійських традицій. У спадщині Букстехуде є кілька композицій на італійські тексти, риси італійського стилю виразно проступають у багатьох його творах.
Проте найбільш відчутним був німецький вплив. Він ішов через батька Дітріха, який став його першим учителем; через Й. Тайле – учня великого композитора Генріха Шютца; через Ф. Тундера – попередника Букстехуде в Любеку, де він працював органістом у соборі св. Марії.
Найбільшу славу принесли музикантові його недільні «Вечірні концерти» (Abendmusik) у передріздвяний період: на них збиралися музиканти зі всієї Європи. Велика частина органних і вокально-хорових творів композитора була написана для таких концертів. Серед слухачів був і молодий Й. С. Бах, який у 1705 зробив чималий шлях, добираючись до Любека з Арнштадта.
Хоча Букстехуде є автором творів у різних жанрах – скрипкових сонат, п'єс для клавесина, світської вокальної музики, духовних кантат – та головним у його спадщині є органна творчість: саме вона відрізняється найбільшою самобутністю і зробила потужний вплив на наступне покоління німецьких музикантів. Стиль Букстехуде відзначений великою сміливістю, багатством фантазії, він вельми індивідуальний і яскраво віртуозний. Вільну модуляцію імпровізаційних розділів він чергує з чудовими фугами та іншими поліфонічними формами.
Вокально-хорову спадщину композитора опубліковано в 7-томному зібранні його творів; його клавірні п'єси вийшли в Копенгагені в 1942; збори органних творів у 4-х томах – там же в 1952.