Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Нас відвідують

На даний момент 43 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз звучить
- Автор - Назва:
Beethoven - Symphony #9 In D Minor, Op. 125, "Choral" - 4. Presto, Allegro Assai
Наступний
- Автор - Назва:
Schumann - Carnaval, Op. 9 - Coquette
Слухачів: 11
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

19 квітня 2019
Eliot Ness 1903
Jim Mollison 1905
Garfield Morgan 1931
Dudley Moore 1935
Tim Curry 1946
Paloma Picasso 1949
Ruby Wax 1953
Trevor Francis 1954
Sue Barker 1956

Фото дня

Heitor_Villa-Lobos.jpg
Букстехуде PDF Друк e-mail
П'ятниця, 20 серпня 2010, 13:25

Дітріх БУКСТЕХУДЕ
Dieterich Buxtehude
(~1637 – 1707)

Найбільший представник північнонімецької органної школи добахівської епохи.
Як і всі німецькі музиканти свого покоління, Букстехуде зазнав сильного впливу нідерландської композиторської та органної школи, особливо – Яна Свелінка, стиль якого, у свою чергу, був синтезом фламандських і італійських традицій. У спадщині Букстехуде є кілька композицій на італійські тексти, риси італійського стилю виразно проступають у багатьох його творах.
Проте найбільш відчутним був німецький вплив. Він ішов через батька Дітріха, який став його першим учителем; через Й. Тайле – учня великого композитора Генріха Шютца; через Ф. Тундера – попередника Букстехуде в Любеку, де він працював органістом у соборі св. Марії.
Найбільшу славу принесли музикантові його недільні «Вечірні концерти» (Abendmusik) у передріздвяний період: на них збиралися музиканти зі всієї Європи. Велика частина органних і вокально-хорових творів композитора була написана для таких концертів. Серед слухачів був і молодий Й. С. Бах, який у 1705 зробив чималий шлях, добираючись до Любека з Арнштадта.
Хоча Букстехуде є автором творів у різних жанрах – скрипкових сонат, п'єс для клавесина, світської вокальної музики, духовних кантат – та головним у його спадщині є органна творчість: саме вона відрізняється найбільшою самобутністю і зробила потужний вплив на наступне покоління німецьких музикантів. Стиль Букстехуде відзначений великою сміливістю, багатством фантазії, він вельми індивідуальний і яскраво віртуозний. Вільну модуляцію імпровізаційних розділів він чергує з чудовими фугами та іншими поліфонічними формами.
Вокально-хорову спадщину композитора опубліковано в 7-томному зібранні його творів; його клавірні п'єси вийшли в Копенгагені в 1942; збори органних творів у 4-х томах – там же в 1952.