Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 91 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Tchaikovsky - Seasons 10
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Bach - Harpsichord Concerto In F Minor, BWV 1056 - 2.Largo
Слухачів: 15
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

08 квітня 2020
Sir Adrian Bolt 1889
Dame Dorothy Tutin 1931
Vivienne Westwood 1941
Alec Stewart 1963
Jenny Powell 1968
Mary Pickford 1892
Eric Porter 1928
Hywell Bennett 1944
Julian Lennon 1963
Sonje Henie 1912
Kofi Annan 1938
John Schneider 1954
Patricia Arquette 1968

Фото дня

0059.jpg
Булез PDF Друк e-mail
Четвер, 19 серпня 2010, 20:45

П'єр БУЛЕЗ
Pierre Boulez
(1925)


Народився у містечку Монбрізон на Південному Сході Франції. У 1942-45 навчався в Паризькій консерваторії в О.Мессіана. В 1945-46 студіював серійну техніку під керівництвом Рене Лейбовіца.
Як композитор Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950-60 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки. Зокрема у творах Polyphonie X (1950-51) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951-52), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвив традиції, закладені Другою Віденською школою; зокрема, вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) та серійні техніки.
З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори (Eclat (1965), Domaines (1961-68) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna). На відміну від Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.
Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945-46), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів, а також і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з оркестром.