Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 94 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Bach - Keyboard Concerto No.1 in D minor - Allegro assai
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Smetana - Polonaise
Слухачів: 13
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

14 липня 2020
Emeline Pankhurst 1858
George Tobias 1901
William Hanna 1910
Terry Thomas 1911
Woody Guthrie 1912
Gerald Ford 1913
Ingmar Bergen 1918
Sir Robert Stephens 1931
Sue Lawley 1946
Tommy Matola 1948
Bruce Oldfield 1950
Chris Cross 1952

Фото дня

7554 (8).jpg
Булез PDF Друк e-mail
Четвер, 19 серпня 2010, 20:45

П'єр БУЛЕЗ
Pierre Boulez
(1925)


Народився у містечку Монбрізон на Південному Сході Франції. У 1942-45 навчався в Паризькій консерваторії в О.Мессіана. В 1945-46 студіював серійну техніку під керівництвом Рене Лейбовіца.
Як композитор Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950-60 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки. Зокрема у творах Polyphonie X (1950-51) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951-52), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвив традиції, закладені Другою Віденською школою; зокрема, вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) та серійні техніки.
З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори (Eclat (1965), Domaines (1961-68) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna). На відміну від Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.
Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945-46), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів, а також і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з оркестром.