Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 1143 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Rachmaninov - Symphony #3 In A Minor, Op. 44-2. Adagio Ma Non Troppo
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Bartok - Blur Song 2
Слухачів: 14
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

04 грудня 2024
Edgar Wallace 1875
Jimmy Jewell 1912
Dennis Wilson 1954
Deanna Durbin 1921
Ronnie Corbett 1930
Gemma Jones 1942
Chris Hillman 1942
Jeff Bridges 1952
Pamela Stephenson 1953

Фото дня

0185fe1a27c4836cd79b971944063382.jpg
Булез PDF Друк e-mail
Четвер, 19 серпня 2010, 20:45

П'єр БУЛЕЗ
Pierre Boulez
(1925)


Народився у містечку Монбрізон на Південному Сході Франції. У 1942-45 навчався в Паризькій консерваторії в О.Мессіана. В 1945-46 студіював серійну техніку під керівництвом Рене Лейбовіца.
Як композитор Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950-60 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки. Зокрема у творах Polyphonie X (1950-51) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951-52), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвив традиції, закладені Другою Віденською школою; зокрема, вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) та серійні техніки.
З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори (Eclat (1965), Domaines (1961-68) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna). На відміну від Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.
Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945-46), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів, а також і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з оркестром.