Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 238 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Tchaikovsky - Seasons 4
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Mozart L. - Berchtoldsgaden-Musik II
Слухачів: 17
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

01 липня 2022
Louis Bleriot 1872
Amy Johnson 1903
Olivia De Haviland 1916
Jamie Farr 1934
Jean Marsh 1934
Debbie Harry 1945
Trevor Eve 1951
Dan Ackroyd 1952
Carl Lewis 1961
Diana Princess of Wales 1961
Ross Kemp 1964
Pamela Anderson 1967

Фото дня

kotor.jpg
Булез PDF Друк e-mail
Четвер, 19 серпня 2010, 20:45

П'єр БУЛЕЗ
Pierre Boulez
(1925)


Народився у містечку Монбрізон на Південному Сході Франції. У 1942-45 навчався в Паризькій консерваторії в О.Мессіана. В 1945-46 студіював серійну техніку під керівництвом Рене Лейбовіца.
Як композитор Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950-60 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки. Зокрема у творах Polyphonie X (1950-51) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951-52), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвив традиції, закладені Другою Віденською школою; зокрема, вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) та серійні техніки.
З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори (Eclat (1965), Domaines (1961-68) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna). На відміну від Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.
Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945-46), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів, а також і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з оркестром.