Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Нас відвідують

На даний момент 94 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз звучить
- Автор - Назва:
Unknown
Наступний
- Автор - Назва:
Liszt - Rhapsodie Espagnole
Слухачів: 15
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

27 січня 2020
Wolfgang Amadeus Mozart 1756
Lewis Carroll 1832
Donna Reed 1921
John Hopkins 1931
Nick Mason 1945
Timothy Spall 1957
Gillian Gilbert 1961
Bridget Fonda 1964
Tricky 1968

Фото дня

0.84.jpg
Брукнер PDF Друк e-mail
Неділя, 15 серпня 2010, 22:26

Антон БРУКНЕР
Anton Bruckner
(1824 – 1896)

Австрійський композитор, органіст і музичний педагог. Найбільше відомий своїми симфоніями, месами і мотетами. Його симфонії часто вважають символом останнього етапу австро-німецького романтизму в силу багатої гармонійної мови, складної поліфонії та значної тривалості.
Основну частину спадщини Брукнера становить симфонічна й духовна музика. Поряд з Брамсом і Малером Брукнер є одним з найбільших австро-німецьких симфоністів другої половини XIX ст. Незвичайність і складність музичної мови, що виділяє Брукнера з-поміж сучасників, пов'язана з умовами становлення композитора. Його стиль формувався під впливом різних, часом протилежних музичних традицій. Протягом довгого часу Брукнер перебував у сфері церковної музики, яка в австрійській традиції майже не змінювалася протягом століть, і тільки в сорокарічному віці він звернувся до інструментальних жанрів, пізніше зосередившись на симфонічній творчості.
Брукнер опирався на традиційний тип 4-частинної симфонії. Зразком йому служили симфонії Бетховена (насамперед дев'ята, яка стала своєрідною "моделлю" для його творів). Ідея "програмної" музики, що одержала велике поширення в епоху пізнього романтизму, була йому далека. Але й у симфоніях Брукнера можна знайти вплив музичної традиції бароко (у тематизмі й формоутворенні). Приділяючи велике значення теоретичним знанням, Брукнер досконально опанував музичну теорію й поліфонічну техніку; поліфонія грає в його музиці істотну роль (найбільш характерна щодо цього п'ята симфонія). Один з найвидатніших органістів-імпровізаторів свого часу, Брукнер нерідко переносив на оркестр характерні для органа типи фактури, принципи розподілу тембрів; при звучанні його симфоній часом виникають асоціації із церковною акустикою.
Глибока релігійність Брукнера, що дозволяла йому присвятити свої кращі твори ("Te Deum" і дев'яту симфонію) "улюбленому Богові", проявляється в частому звертанні до сфери григоріанського хоралу і, насамперед, у містичній споглядальності повільних частин його симфоній, в екстатичних кульмінаціях, у яких суб'єктивні переживання, страждання окремої людини розчиняються в поклонінні величі Творця.
Брукнер глибоко шанував Р. Ваґнера і вважав його найбільшим із сучасних композиторів (Ваґнеру присвячена третя симфонія; під враженням від смерті Ваґнера написана повільна частина сьомої симфонії); вплив Ваґнера відбився на гармонії й оркестровці творів Брукнера. При цьому естетичні ідеї Ваґнера були за межами інтересів Брукнера, який сприймав винятково музичну сторону його творчості. Сам Ваґнер високо цінував Брукнера й висловлювався про нього як про "найбільшого симфоніста після Бетховена".
Великі масштаби Брукнерових симфоній, тяжіння до масивних, потужних оркестрових фарб, довжина й монументальність розгортання дозволяють говорити про епічні риси його стилю. Переконаний у споконвічній гармонії і цілісності всесвіту, Брукнер слідує в кожній симфонії стійкій "моделі", що передбачає кінцеве ствердження гармонічного, світлого початку. Загостренням трагічних конфліктів, особливо інтенсивним симфонічним розвитком відзначені три останніх симфонії Брукнера (сьома, восьма й дев'ята).
Більшість творів Брукнера мають кілька редакцій або варіантів, що нерідко істотно відрізняються один від одного. Це пов'язане з тим, що композитор ішов на поступки своєму часу (намагаючись зробити свої твори доступнішими), а також з підвищеною самокритичністю Брукнера, його безперервною творчою еволюцією. Його найближчі друзі й учні також вносили зміни до партитур композитора, що призначалися для виконання і друку (часто це відбувалось без згоди автора). У результаті цього протягом багатьох років музика Брукнера звучала у зміненому вигляді. Оригінальні партитури творів Брукнера були вперше опубліковані тільки в 30-40-і рр. ХХ ст.
В 1928 р.у Відні було відкрито Міжнародне товариство Брукнера. У Лінці – на батьківщині композитора – регулярно проводиться присвячений Брукнеру музичний фестиваль.