Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Нас відвідують

На даний момент 18 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз звучить
- Автор - Назва:
Schubert - Andante un poco mosso
Наступний
- Автор - Назва:
Jean-Batiste Lully - Menuet
Слухачів: 11
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

19 квітня 2019
Eliot Ness 1903
Jim Mollison 1905
Garfield Morgan 1931
Dudley Moore 1935
Tim Curry 1946
Paloma Picasso 1949
Ruby Wax 1953
Trevor Francis 1954
Sue Barker 1956

Фото дня

sutherland.jpg
Ґалуппі PDF Друк e-mail
Вівторок, 10 серпня 2010, 20:20

Бальдассаре ҐАЛУППІ
Baldassarre Galuppi
(1706 – 1785)

Народився 18 жовтня 1706 у Венеції. Музичну освіту отримав у консерваторії «Інкурабілі» під керівництвом А. Лотті, і вже в кінці 20-х років в театрах Італії почали ставити його численні опери. З 1741 він три роки працює як оперний композитор у Лондоні. Твори, написані ним тут, знайшли гарячий відгук у середовищі музичної еліти і принесли йому велику популярність. А його опери «Пенелопа» і «Сципіон в Карфагені» мали особливий успіх серед лондонської публіки.
1765 рік. Ґалуппі запрошений до Петербурга керувати придворною співочою капелою, в якій на той час вже працював майбутній український композитор Дмитро Бортнянський. На кілька років він стає учнем маестро. Паралельно Ґалуппі був диригентом італійської опери. З самого початку він був дуже незадоволений низьким рівнем музичної майстерності петербурзького оркестру. На жаль, спроба підвищити цей рівень успіху не принесла, і через три роки, незважаючи на золоті обіцянки російської цариці, маестро залишає Петербург і повертається додому.
Ґалуппі цілком заслужено був названий сучасниками творцем жанру італійської комічної опери. Найкращі з них були написані на лібрето Карло Ґольдоні. Плідна співдружність двох найталановитіших представників культури того часу тривала близько п'ятнадцяти років. Результатом її стали справжні шедеври італійської комічної опери: «Аркадія» (1749), «Місячний світ» (1750), «Сільський філософ» (1754) і «Дияволиця» (1755).
З 1748 Ґалуппі був помічником капельмейстера, а з 1762 року і до кінця життя – капельмейстером собору святого Марка і директором консерваторії «Інкурабілі» у Венеції. Тієї ж, яку він закінчив у далекій юності.