Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 84 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Schubert - Andante un poco mosso
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Brahms - Ор.5 №3 f-moll (V - Finale)
Слухачів: 12
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

09 серпня 2020
Leo Genn 1905
Philip Larkin 1922
Robert Shaw 1927
Rod Laver 1938
Sam Elliott 1944
Ken Norton 1945
Melanie Griffith 1957
Whitney Houston 1963
Gillian Anderson 1968

Фото дня

light.jpg
Бізе PDF Друк e-mail
Четвер, 05 серпня 2010, 22:18

Жорж БІЗЕ
Georges Alexandre-César-Léopold Bizet
(1838 - 1875)

 

Народився в Парижі 25 жовтня 1838 у сім'ї музикантів. В 1857 закінчив Паризьку консерваторію, де займався в Л. Ф. Мармонтеля (фортепіано), Ф. Бенуа (орган), П. Ціммермана й Ш. Гуно (контрапункт і фуга), Ф. Галеві (композиція). Одержав Римську премію завдяки якій у 1858-60 жив в Італії.
Блискучий піаніст, Бізе відмовився від концертної діяльності, цілком присвятивши себе композиторській творчості. Уже перший великий твір Бізе – симфонія C-dur (1855) свідчить про самобутнє дарування композитора. У ній виявилися притаманні його стилю відточеність форми, чіткість викладу. А принципи класичного симфонізму майстерно поєднуються з французькою народною ліричною пісенністю. 1860-і рр. для Бізе – час творчого становлення: були створені ліричні опери «Шукачі перлів» (1863) і «Пертська красуня» (1866). Обидві опери не мали успіху.
Події франко-прусської війни й Паризької Комуни сприяли ствердженню демократичних поглядів композитора і його прагнень до правдивого, реалістичного мистецтва. В 70-і рр. – період творчої зрілості Бізе – створено оперу «Джаміле», музику до драми А. Доде «Арлезіанка» (1872). Опанувавши ритмоінтонаційні особливості народних наспівів, майже не прибігаючи до цитат, Бізе майстерно відтворив у цих творах характер східної й провансальської музики. Ці партитури вирізняє володіння виразними засобами оркестру. Великою популярністю користуються 2 оркестрові сюїти з музики до «Арлезіанки» (1-а створена автором, виконання 1872; 2-а – композитор Е. Жіро, виконання 1885).
Прагнення композитора до демократизації оперного мистецтва, бажання позбутися театральних штампів та умовностей дістали своє яскраве вираження в геніальній опері «Кармен» (за новелою П. Мериме, 1874). Вперше на французькій оперній сцені виступили представники «нижчих класів» – робітниця і солдат. Було відкрито передано переживання і пристрасті простих людей. В опері втілено іспанський національний музичний колорит, багатопластовість і розмаїтість народних сцен, напружений хід драматичних подій. На прем'єрі в театрі «Опера комік» (1875) «Кармен» була різко негативно зустрінута буржуазною публікою. Невдовзі після постановки опери – 3 липня 1875 – композитор помирає від серцевого нападу, залишивши незавершеними цілий ряд робіт.
Успіх опері принесла постановка в тому ж році у Відні в редакції Гиро (розмовні діалоги замінені речитативами, в 4-й акт включені балетні сцени на музику з «Пертської красуні» й «Арлезіанки»). «Кармен» стала однією із найпопулярніших опер у Світі, про яку П. І. Чайковський писав в 1880, що «це в повному розумінні слова шедевр».