Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 169 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Tchaikovsky - Hamlet, Op 67a
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
RadioClassic - HandmadeMusic
Слухачів: 17
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

28 березня 2024
King George I 1660
Maxim Gorky 1868
Paul Whiteman 1891
Dame Flora Robson 1902
Tony Bartley 1919
Sir Dirk Bogarde 1921
Michael Parkinson 1935
Neil Kinnock 1942
Sir Robert Eyre 1943
Richard Stilgoe 1943
Matthew Corbett 1948
Nasser Hussain 1968

Фото дня

khach.jpg
Бізе PDF Друк e-mail
Четвер, 05 серпня 2010, 22:18

Жорж БІЗЕ
Georges Alexandre-César-Léopold Bizet
(1838 - 1875)

 

Народився в Парижі 25 жовтня 1838 у сім'ї музикантів. В 1857 закінчив Паризьку консерваторію, де займався в Л. Ф. Мармонтеля (фортепіано), Ф. Бенуа (орган), П. Ціммермана й Ш. Гуно (контрапункт і фуга), Ф. Галеві (композиція). Одержав Римську премію завдяки якій у 1858-60 жив в Італії.
Блискучий піаніст, Бізе відмовився від концертної діяльності, цілком присвятивши себе композиторській творчості. Уже перший великий твір Бізе – симфонія C-dur (1855) свідчить про самобутнє дарування композитора. У ній виявилися притаманні його стилю відточеність форми, чіткість викладу. А принципи класичного симфонізму майстерно поєднуються з французькою народною ліричною пісенністю. 1860-і рр. для Бізе – час творчого становлення: були створені ліричні опери «Шукачі перлів» (1863) і «Пертська красуня» (1866). Обидві опери не мали успіху.
Події франко-прусської війни й Паризької Комуни сприяли ствердженню демократичних поглядів композитора і його прагнень до правдивого, реалістичного мистецтва. В 70-і рр. – період творчої зрілості Бізе – створено оперу «Джаміле», музику до драми А. Доде «Арлезіанка» (1872). Опанувавши ритмоінтонаційні особливості народних наспівів, майже не прибігаючи до цитат, Бізе майстерно відтворив у цих творах характер східної й провансальської музики. Ці партитури вирізняє володіння виразними засобами оркестру. Великою популярністю користуються 2 оркестрові сюїти з музики до «Арлезіанки» (1-а створена автором, виконання 1872; 2-а – композитор Е. Жіро, виконання 1885).
Прагнення композитора до демократизації оперного мистецтва, бажання позбутися театральних штампів та умовностей дістали своє яскраве вираження в геніальній опері «Кармен» (за новелою П. Мериме, 1874). Вперше на французькій оперній сцені виступили представники «нижчих класів» – робітниця і солдат. Було відкрито передано переживання і пристрасті простих людей. В опері втілено іспанський національний музичний колорит, багатопластовість і розмаїтість народних сцен, напружений хід драматичних подій. На прем'єрі в театрі «Опера комік» (1875) «Кармен» була різко негативно зустрінута буржуазною публікою. Невдовзі після постановки опери – 3 липня 1875 – композитор помирає від серцевого нападу, залишивши незавершеними цілий ряд робіт.
Успіх опері принесла постановка в тому ж році у Відні в редакції Гиро (розмовні діалоги замінені речитативами, в 4-й акт включені балетні сцени на музику з «Пертської красуні» й «Арлезіанки»). «Кармен» стала однією із найпопулярніших опер у Світі, про яку П. І. Чайковський писав в 1880, що «це в повному розумінні слова шедевр».